Спомини - Йосип Сліпий

1954 р. Кандидат на беатифікацію. ">[404]. Почалися масові арешти всіх наших політичних діячів, котрі не виїхали за кордон, і їх повивожено за кордон і до ляґрів. Між ними: Дмитра Левицького[405], Кузьмовича[406], Гриня Тершаківця[407], Івана Німчука[408], Володимира Старосольського[409] і, здається, Целевича[410]. Ніхто не спав у своїй хаті, а кожний ховався по бюрах і спав на столах або на долівці та надслухував вночі, чи не заїхав під хату “чорний ворон”.

Митрополит думав, що його спрячуть, і тому післав отця Йосифа Кладочного[411] з листом до Східної Конґреґації і предложив мене на свого наслідника. Крім цього, написав він кілька листів, думаючи, що поллється кров. У дійсності, крім ув’язнення, не було розстрілів аж до відвороту большевиків. Митрополит натякнув мені на номінації, але я не брав цього на серйо, бо де ж було можливо дістатися в тодішних умовинах до Риму. Тим часом о. Кладочний вернувся, хоч і з великими труднощами, і Митрополит дав мені прочитати лист кардинала Тіссерана про мою номінацію