Ґоморра - Роберто Сав'яно

Сціавоне, ватажком клану Казалезі. Аркан, убитий 2000 року в одному з белградських готелів, був одним з найжорстокіших сербських військових злочинців, засновником Сербської гвардії добровольців — націоналістичної групи, яка зрівняла з землею мусульманські села в Боснії. І ці двоє стали союзниками. Аркан звернувся з проханням про постачання зброї для своїх партизанів, а понад усе — про можливість обійти накладене на Сербію ембарго, замаскувавши матеріали та зброю під гуманітарну допомогу: шпитальні тенти, ліки та медичне устаткування. Згідно з даними SISMI, Сербія навіть заплатила за ці поставки — вартістю в десятки мільйонів доларів — з банківських рахунків в Австрії, на яких числилося 85 мільйонів доларів США. Потім гроші були переказані одній організації, пов’язаній із Сербією та кампанійськими кланами, які купили у зацікавлених компаній товари, що мали бути передані як гуманітарна допомога. Причому купили за гроші, виручені від незаконної діяльності. Ось тут і зіграли свою роль клани Казалезі. Вони забезпечили відмивання грошей, надавши в розпорядження компанії транспортні засоби та товари. Згідно з доповіддю, Аркан через своїх посередників попрохав клан Казалезі заткнути рота албанським мафіозі, які могли зірвати оборудку, напавши з півдня і заблокувавши поставку зброї. Клан Казалезі умиротворив своїх албанських союзників щедрою подачкою у вигляді партії зброї і таким чином дозволив Аркану отримати бажане. В обмін на це бізнесмени клану отримали можливість скуповувати компанії, універмаги та ферми за вигідними цінами, і в результаті італійський бізнес поширився по всій Сербії. Перед тим як розпочати війну, Аркан переговорив з Каморрою. Від Південної Америки і аж до Балкан у війнах використовується зброя, поставлена кампанійськими кланами.

Залізобетон

Мене довго не було в Казальді-Прінчіпе. Якщо Японія — столиця бойових мистецтв, Австралія — серфінгу, а Сьєрра-Леоне — діамантів, то Казаль-ді-Прінчіпе — столиця підприємницької могутності Каморри. Якщо ви — з Казаля, то це є свого роду гарантією імунітету в Неаполі та Казерті. Це означає, що ви — не такий, як інші, особливий, ви — пряме породження жорстокості злочинних організацій Казерті. Ви користуєтеся гарантованою повагою вперемішку з чимось на кшталт природного страху. Навіть Беніто Муссоліні прагнув викорінити цю родиму пляму, цю кримінальну ауру: він охрестив Сан-Чіпріано-д’Аверса та Казаль-ді-Прінчіпе іменем Альбанова — «новий світанок». А для урочистого відкриття цього нового світанку справедливості та законності він прислав десятки карабінерів, покликаних розв’язати проблему «вогнем та мечем». Сьогодні єдиним, що. нагадує про назву Альбанова, є іржава залізнична станція в Казалі.

Декотрі чоловіки годинами лупцюють боксерську грушу, качають прес на лавці чи приймають препарати для нарощування м’язів, але іншим достатньо лише заговорити з характерним акцентом або зробити добре відомий жест, щоб породити в пам’яті оточуючих усіх убитих, що лежать на землі, вкриті покривалами. Одна стара приказка прекрасно передає смертельний подих жорстокої міфології цього краю: «Ти можеш стати каморристом, але все одно ти народився казалезцем». Або, наприклад, коли ви починаєте з кимось суперечку. Ви кидаєте супернику виклик своїм поглядом, а за секунду до того, як почнеться вимахування кулаками чи ножами, оголошуєте свою філософію: «Мені байдуже — життя чи смерть!» Інколи ваше коріння, ваше рідне місто стає в пригоді: якщо вас асоціюють з насильством, то це може викликати до вас повагу та захоплення. І ви зможете користуватися ними як прихованим засобом шантажу, щоби купити зі знижкою квиток до кінотеатру або змусити сором’язливу дівчину за прилавком супермаркету дозволити вам розрахуватися «в кредит». Але правдою є також і те, що ваше рідне місто міцно прив’язує до вас сильні забобони, і вам подовгу доводиться пояснювати, що не кожен мешканець цього краю є злочинцем, не кожен працює на клани, що каморристів там — абсолютна меншість. Тому ви обираєте коротший шлях і вигадуєте менш сумнозвісне сусіднє місто, яке не викликатиме жодної асоціації між вами та кримінальниками: Секондільяно перетворюється на Неаполь, а Казаль-ді-Прінчіпе — на Аверсу чи Казерту. Ви або соромитеся, або пишаєтеся, в залежності від моменту та ситуації. Це — як костюм, але не ви вирішуєте, коли його носити, а він вирішує, коли носити вас.

У порівнянні з Казаль-ді-Прінчіпе, Корлеоне — справжнісінький Діснейленд. Казаль-ді-Прінчіпе, Сан-Чіпріано-д’Аверса, Казапезенна… Менш ніж сто тисяч мешканців, але з них тисяча двісті були засуджені за зв’язки з мафією, а набагато більше — звинувачені або отримали в’язничний термін за допомогу чи сприяння діяльності мафії. З незапам’ятних часів цей край жив під пресом Каморри — жорстокого і схильного до насильства середнього класу, керованого своїм кривавим та потужним кланом. Клан Казалезі, чия назва походить від Казаль-ді-Прінчіпе, являє собою конфедерацію всіх сімей Каморри в районі Казерти: Кастельвольтурно, Вілла-Літерно, Ґриціньяно, Сан-Таммаро, Чеза, Вілла-ді-Бріано, Мондраґоне, Карінола, Марчанізе, Сан-Нікола-ла-Страда, Кальві-Різорта, Лушано та десятки інших містечок. І в кожному є свій районний капо, кожен має мережу клану Казалезі. Антоніо Барделліно, засновник клану Казалезі, першим в Італії збагнув, що кокаїн у тривалій перспективі витіснить героїн. Однак героїн і далі продовжував бути основою статків Коза Ностри та багатьох сімей Каморри. В 1980-х наркомани-героїнщики були справжньою золотою копальнею, в той час як кокаїн вважався елітним наркотиком. Та Антоніо Борделліно зрозумів, що великі гроші можна заробити якраз на продажу наркотику, який не вбиватиме швидко, який стане коктейлем для буржуа, а не отрутою для парій суспільства. Тому він створив імпортно-експортну компанію, що постачала рибне борошно з Південної Америки до Аверси. Рибне борошно, в якому крилися тонни кокаїну. Барделліно торгував і героїном; партії цього наркотику відправлялися Джону Ґотті до Америки в фільтрах для кавоварок. Колись один з американських антинаркотичних підрозділів перехопив шістдесят сім кілограмів героїну, але для боса Сан-Чіпріано-д’Аверса це не стало катастрофічною втратою. Кілька днів по тому він зв’язався по телефону з Ґотті: «Зараз ми висилаємо вдвічі більше, але іншим маршрутом». На болотах Аверси зародився картель, котрий знав, як боротися з Кутоло, і жорстокість тієї війни надовго закарбувалася в генетичному коді кланів Казерти. Представників родини Кутоло знищили в 1980-х під час низки надзвичайно жорстоких операцій. Сім’ю Маттео — чотирьох чоловіків та чотирьох жінок — убили за кілька днів. Тільки одну людину пощадили Казалезі — це восьмирічного хлопця. Всіх сімох членів сім’ї Сімеоне знищили майже одночасно. Вранці ця впливова сім’я була живою-здоровою, а увечері вона зникла з лиця землі. Її жорстоко вбили. В березні 1982 року казалезці встановили на пагорбі в Понте Анніккіно станковий кулемет, із тих, що колись використовувалися в окопній війні, — і скосили чотирьох членів сім’ї Кутоло.

Антоніо Барделліно тісно співпрацював з Коза Нострою, мав зв’язок з Тано