Пригоди в оргазмотроні - Крістофер Тернер

Департамент Безпеки Держави, 1963-65: Слухання, вісімдесят дев’ятий конгрес, перша [-друга] сесія конгресу Сполучених Штатів. Сенат. Судовий комітет. Підкомітет з розслідування адміністрацією Закону про внутрішню безпеку та інші закони внутрішньої безпеки [із старого каталогу], Сполучені Штати, сенат, конгрес, судовий комітет.

Опубліковано Видавництвом Уряду США, 1965.

Листи «Рундбріфе», Джейкобі.

1941 року Фромм видав свій бестселер «Втеча від свободи», в якому задля змоги пояснити, чому люди шукали сховку від власних обов’язків та відповідальності в асигнуванні їхнім іншим авторитетним постатям, багато чого було запозичено в Райха (Райх вважав це плагіаторським розрідженням його ідей: Фромм пояснив Феніхелеві, що не визнав у книзі своєї інтелектуальної заборгованості перед Райхом тому, що його вернуло від Райхової манії величі).

Чотири книги Райха було перекладено (й доповнено інформацією про його останні відкриття), й стільки ж вийшло номерів «International Journal of Orgonomy» (Міжнародний журнал оргономії).

«Століття Сексу», 179

Квітень 1946; Горайзон.

П, 72.

Фрейдова ідея створення безплатних клінік, вочевидь, не прижилася «у краю доларових варварів», як його називав сам Фрейд. Аж до середини 1950-х, як історик психоаналізу Елізабет Данто розказує нам, єдині інститути психоаналізу, до складу яких входили амбулаторні клініки, були в Чикаго, і започаткував їх 1930 року Франц Александер, та у Топіці, де ще через 12 років клінікою Менінґера було засновано навчальний центр психоаналізу.

Згодом Лоуен організував збори-зустріч Райха із 200 соціальними працівниками Будинку просвіти «Юніон», освітницьким центром однієї з громад однойменного району Східного Гарлему. Райх сподівався, що цю організацію можна буде використати як стартовий майданчик для американського Секс-Полу. Директорові установи він запропонував, що відкриє щось, що називав Відділенням психічної гігієни, де двічі на тиждень проводитиме консультації, і допомагатимуть йому в цьому шість членів персоналу. Усе, чого він просив, — це фінансування і три добре освітлені кімнати. Райх, який ще чекав результатів від Ейнштейна, що в той час проводив тест акумулятора, все ще мріяв про посаду в Принстонському інституті перспективних досліджень; але, як свідчить запис у його щоденнику, «якщо справи у Будинку просвіти підуть добре, здійсняться усі мої мрії». Він палко бажав, аби установа санкціювала його працю й надала йому ґрунт для початку повномасштабної програми органної терапії із задіюванням акумулятора. На жаль, попри те, що директору сподобалася така схема, Рада піклувальників організації наклала вето на його радикальний план позбавити Мангеттен сексуального пригнічення.

Намагаючись вивчити щось про вегетотерапію, він також проходив лікування у Шарлотти Зельвер, першовідкривачки «сенсорної свідомості».

Міллер запитала в Беллоу, чи вірив той у силу терапії. Беллоу визнав, про що Міллер зробила відповідний запис у нотатках про їхню зустріч, що «рівно стільки, скільки на це дали часу; він розказував, що поради терапевта-райхівця, мабуть, були корисними. Дещо Беллоу розказував і про метод зовнішнього вираження підсвідомих емоцій, практикування якого знову набуло чинності в рамках офісних сеансів, чи то в умовах домашньої приватності та симуляції нападів злості, яка зароджувалась від того, що її не випускали назовні: бажання вбивати, душити, бити, уражати — випускати агресію. Інколи Беллоу боявся, що втрачає контроль, стає нестабільним. Він був готовим до бійки, навіть якщо хтось штовхнув би його в метро. Здавалося, що лють лікує».

БМ, 89.

БМ, 102.