Пригоди в оргазмотроні - Крістофер Тернер

На завдання з проведення цих контрольних перевірок ФБР відрядило 975 агентів.

Джонс, 596.

Райха таки цитували в книзі: Кінзі посилався і на Райхову «Функцію оргазму», і на опубліковану в «Journal of Sex Economy» статтю, яку написав його перекладач та оргономіст за сумісництвом Теодор Вульф. Кінзі мав за мету поставити під сумнів висунуте Райхом явище раптової еякуляції, існування якого Кінзі заперечував.

Джонс, 579.

Райху, чесно кажучи, в мене складалося враження, що, певне, жоден зі скликаних 1948 року працівників і уявлення зеленого не мав, про що ти говорив, — А. С. Нілл писав Райхові після літньої конференції, продовжуючи: — І я не виняток. Можливо, ти забагато чекаєш від них? Лояльність, так, її можеш вимагати, але винахідливість, оригінальність, внутрішня свобода? Ні». Жоден із Райхових учнів не встигав за своїм гуру; Нілл додав: «Райху, ти один із величних мужів нашої епохи. Я кажу це, просто констатуючи очевидний факт, без жодних тобі лестощів чи поклоніння»

З огляду на те, що вони всі уже було віддали свої тіла на лікування Райхові, то й віддатися йому інтелектуально їм уже було легше.

Лейт, 51.

271.

Коли психолог Чарльз Райкрофт написав до Ільзе Оллендорф, аби розвідати про цю групу, та пригадала таке:

«На початку 1940-х Райх особисто, як і інші лікарі-оргоністи, лікував та навчав значну кількість молодих представників американського духовенства, у яких на той час розвинулося чітке розуміння того, що від них вимагали їхні конгрегації, й вимоги ці не мали нічого спільного із перипетіями духовними, а радше тяжіли до сімейних та інших емоційних конфліктів. Я не в курсі розгорнутої версії теологічних дискусій, які точилися в той час, але знаю напевне, що це молоде духівництво брало активну участь у семінарах, на яких порушувалися питання виховання немовлят і дітей та сімейних конфліктів».

Коли А. С. Нілл запитав одного з них, як вони водночас йшли за Богом та за «дияволом-Райхом», той визнав, що вони були «свідомими лицемірами».

«Боязнь падіння у тримісячного немовляти».

«Пам’ятаю той день, коли Пітер показав себе як найважчу, антисоціальну, деструктивну та проблематичну дитину, — пригадав Нілл. — Райх, як і я, був спантеличений. Аж раптом він невгомонно розреготався. Тут у нас найвеличніший шкільний директор та найвеличніший психолог… і нас двійко не може дати собі триклятої ради із цим малим».

10.2.188.

15 січня 1951.

12, 2, С. 169.

СВ стверджує, що коли Райх жив у Норвегії, вони з Мунком зналися; 204.

Шарафу сказали, що то був її колега Гаррі Ґантріп, 405. 1952 року психоаналітик Курт Айзлер поїхав до Мену, щоб