Тарас Шевченко та його доба. Том 2 - Рем Георгійович Симоненко
401
Речь идёт о Платоне Лукашевиче, помещике села Березани, лютом крепостнике. (Прим. авторов.)
402
Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. Том шостий. Замітки, статті, листи, записи народної творчості, «Букварь» К., 1957. С. 46 – 50.
403
В. Н. Репнина. (Шевченко в Яготине). Шевченко в воспоминаниях современников. С. 108 – 121.
404
Так зване «мочемордие» приховувало насправді серйозні настрої соціально-політичного невдоволення, що знайшли вираз, наприклад, у тому, що брати Закревські (Віктор та Михайло) на представницькому обіді у тієї ж Тетяни Густавівни Вольховської, у 1848 році проголосили тост: «Да здравствует Французская республика!» Див.: А. Козаченко. До історії ліберального руху 40-х рр. Діло поміщиків Закревських. (За сто літ. Кн. 2. 1928. С. 103 – 106.)
Інші матеріали про це коло знайомих і приятелів Шевченка (див: «Собрание сочинений в шести томах». Т. 5. М., 1957. С. 129 – 169). – Див.: С. 413 «Воспоминаний».
405
(Наводимо примітку до цієї особи, одночасно звертаючи увагу на окрему неточність у посиланні на ім’я та по-батькові двох осіб, про яких йдеться. За логікою, другий ініціал сина мав би бути першим ініціалом батька. В даному разі цього немає – Р. С.) «За народним переказом, це був Трепов Федір Федорович (1812 – 1889), уланський офіцер, переведений пізніше в жандармський полк. Дослужився до чину генерал-ад’ютанта, займав у 1866 – 1878 рр. посаду оберполіцмейстера, градоначальника Петербурга. Він батько петербурзького генерал-губернатора Ф. Д. (насправді Д. Ф.) Трепова, товариша міністра внутрішніх справ, ганебно відомого тим, що в жовтні 1905 р. віддав наказ під час розгону демонстрації: «холостих залпів не давати, патронів не шкодувати». Інший син Ф. Ф. Трепова – А. Ф. Трепов у 1916 р. – прем’єр-міністр Росії.
406
Збереглося 9 листів Шевченка до В. Рєпніної та 18 листів княжни до поета. (Прим. редакції.)
407
У перекладі на українську мову. – Авт.
408
Правильно: Мойсівка – маєток Т. Г. Волховської на Полтавщині – місце «вільних зустрічей» верхів тодішнього поміщицтва України.
409
П. Дуніним-Борковським.
410
Імовірно, йдеться про записку Шевченка від 8 – 10 червня 1844 року.
411
Михайло Чалий. Життя і твори Тараса Шевченка. С. 34.
412
Тарас Шевченко. Зібрання творів: у 6 т. Т. 6. С. 214.
413
М. Горький. Собрание сочинений: в 30 т. Т. 27. М., 1953.
414
Іван Франко. Твори: в 20 т. Т. 15. С. 118.
415
Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. С. 41.
416
Там само.
417
Роберт Бернс.
418
Т. Г. Шевченко був добре обізнаний з творчістю найбільшого російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна, знав і щиро шанував його.
419
Пантелеймон Куліш. Переднє слово до громади. Погляд на українську словесность. Вибрані твори. К., 1969. С. 514 – 516.
420
Павло Тичина. Твори в двох томах. Т. 1. К., 1976. С. 59.
421
К. Маркс и Ф. Энгельс. Письма. М.: Соцэкгиз. 1931. С. 384.
422
Шевченко и мировая культура. К 150-летию со дня рождения. 1814 – 1964. М., 1964. С. 11 – 23.
423
Шевченко – поэт-новатор. С. 68 – 95.
424
Живописное наследие Т. Г. Шевченко. С. 96 – 112.
425
Поэтический стиль Т. Шевченко в мировой поэзии. С. 113 – 132.
426
Шевченко и Россия. С.133 – 156.
427
На путях к мировому признанию.
428
Є. П. Кирилюк. Т. Г. Шевченко. Життя і творчість. К., 1959. С. 77.
429
У своїх автобіографічних творах Микола Іванович Греч не згадав про ставлення до творів Т. Г. Шевченка. Автор післямови до виданих у 1990 р. спогадів Греча наводить показове місце з рецензії на перше видання його спогадів: «Хотя Греч был писатель и журналист, его записки меньше всего дают сведения о ходе и судьбах литературы». («Записки о моей жизни». С. 349.)
430
Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. Т. 1. Поезія. 1837 – 1847. К., 1990. С. 63.
431
Див.: Іван Франко. Олександр Степанович Афанасьєв-Чужбинський // Твори: в 20 т. Т. 17. К., 1955. С. 465 – 471, а також «Історія української літератури ХІХ ст.».
432
Шевченко в воспоминаниях современников. М., 1962. С. 77.
433
Критика. Березень-квітень, 2010.
434
Саме так прагнули бачити селяни пам’ятник своєму народному поетові.
435
Іван Франко. Твори: у 20 т. Т. 17. С. 7.
436
Іван Франко. Твори: у 50 т. Т. 27. С. 297.
437
Про народного поета Шотландії див.: І. П. Симоненко. Поезія Роберта Бернса.
438
Іван Франко. Твори: у 50 т. Т. 28. С. 388.
439
Іван Франко. Твори: у 50 т. Т. 34. С. 388.
440
Там само. Т. 27. С. 305.
441
Іван Франко. Твори: у 50 т. Т. 34. С. 388.
442
Там само. Т. 41. С. 183.
443
Раніше наводився більш переконливий, побудований на незаперечних фактах, аналіз справжньої освіченості Шевченка, який доводить легковажність подібних вражень осіб, які дивились на поета з висоти знань, здобутих у різного роду дворянських учбових закладах, або ж приватних іноземних учителів. Слід було б і уважніше придивитись і до переписки каторжника Шевченка, його прохань надіслати йому ті або інші книги й праці та реакцію засланця після їх одержання. В пропонованому тексті ведемо й інші дані про непересічний інтелект поета-революціонера, про відповідність історії його творів, про серйозність та обґрунтованість його історичних поглядів.
444
Йдеться про ніби «хвалителя Шевченка» – українського вченого ХІХ – початку ХХ століття Федора
