Спомини - Йосип Сліпий

Дістав я також посилку від о. Михайла Лади[656] з Відня, дуже гарну, але основно провірену, навіть кожна баночка консерви була проколена. Цю посилку принесла мені сама начальниця пошти з доручення КҐБ, щоби бути певним доручення. Я подякував і прохав не присилати, бо мене могли підозрівати про зв’язки із закордоном, а це найстрашніше при обвиненні. Цей лист сконфіскувало КҐБ, а що він був післаний за зворотним рецеписом[657], то начальник пошти сказав мені, що КҐБ в Красноярську його забрало. Тоді я написав другого листа, і він вже дійшов, бо мені звернули рецепис з підписом отця Лади. Другий лист мав дату 14.III.1956 року. Ось його текст: “Дорогий Брате! Дня 24.IX.1955. я вислав був порученого листа, який, одначе, десь у дорозі пропав. А був він такого змісту: “Сердечно дякую за пам’ять і так велику жертву та поміч. Нехай найвища Молитва[658] буде відплатою. На жаль, прохаю не присилати більше, щоби й так не ускладнювати мойого положення. Христос з Вами, † Йосиф М. Адреса: Австрия, гор. Вена І, ул. Римера ч. 1. Лада Михайло. Надавець: СССР — Красноярский Край, Енисейский район, пос. Кузьминка-Маклаково, Дом Инвалидов, Слипий Йос. Ив.”[659]

Життя було там справді дуже тяжке, морози доходили до -45°C. Треба було собі самому зварити, підлогу помити, постаратися про опал. КҐБ заборонило мені прати білля. Літом знова страшно дошкулювали комарі і мушка маленька, що залізала всіми шпарами і пекла. Без сітки не можна було вийти, а на руки треба було затягати якісь ґумові операційні рукавиці, бо не годен було обігнатися від них.

Недалеко, в районовім місті К.450[660], мешкав отець Володимир Прийма з Левандівки[661]. Він працював в якомусь рахунковому бюрі, купив собі малу хатчину і з ним, в окремій кімнаті, мешкали також дві наші сестри-монахині (студитка і служебниця), що провадили мале господарство. У Козачинську помер у 1953 році на запалення легенів отець-прелат Роман Решетило