Спостерігаючи за англійцями - Кейт Фокс

Головне відкриття в тому, що англійці виявилися нацією справжніх «затятих гуляк», які руками й ногами хапаються за будь-яку нагоду хмільної забави. У доповнення до встановлених календарних свят, 87 відсотків опитаних розповіли про дивні і зовсім не святкові приводи для гульбищ. Серед них були і такі: «день народження мого ведмедика», «приятель проковтнув зуб», «коли сусідська змія, як ми думали чоловічої статі, відклала яйця», «перша п’ятниця тижня» і «чотирнадцяті роковини смерті мого хом’ячка».

Крім чудернацьких виправдань, понад 60 відсотків сказали, що така буденна дрібничка як «друг забіг на хвилинку» стала достатнім приводом, щоб перехилити святкову чарку. Більше половини населення празникує у «суботній вечір», майже половина п’є на честь «святої п’ятниці» і майже 40 відсотків молоді вважає, що «кінець робочого дня» є вагомою причиною, щоб гульнути.

Назвавши «святкуванням» будь-яке споживання алкоголю, ми вправно обходимо моральні перестороги щодо пияцтва — у нас з’являється легітимне виправдання на алкоголь, а також ми автоматично отримуємо ліцензію на тимчасове послаблення певних соціальних заборон. Святкування за визначенням є «лімінальними» періодами, на час яких звичні соціальні норми можуть тимчасово послаблюватися. А напій, на який почепили ярлик «святковий», наділяється ще потужнішою магією розкріпачення, аніж просто якийсь собі напій. «Святкування» — це магічне слово, яке дуже легко із звичайного розпивання алкоголю в колі друзів робить «забаву» з усіма належними атрибутами соціального розкріпачення. Абракадабра! Лімінальність за помахом чарівної палички!

В інших культурах ця магія теж працює — напої можуть визначати, ба навіть «диктувати», яким буде свято. Без слів — ані чарівних, ані звичайних. Певні види напоїв мають таку міцну психологічну прив’язку до певних видів соціальних заходів, що вже сама їх подача є ефективним індикатором святкувань і навіть свого роду інструкцією, як там слід поводитися. Так, в більшості західних країн шампанське — це символ свята. Якщо його подати чи замовити на «звичайну» оказію, то хтось обов’язково поцікавиться: «Що святкуємо?». Шампанське налаштовує на святковий лад, на нестримні веселощі, ось чому не варто подавати його не поминках. В Австрії на офіційних заходах заведено подавати ігристе вино, а шнапс приберігають для теплих дружніх зустрічей — так, напій визначає водночас і суть заходу, і стосунки між тими, хто розпиває алкоголь. Вибір напою диктує правила поведінки: настільки, що поява пляшки шнапсу може стати спонукою швидко перемкнутися з режиму «ввічливого» спілкування на «ви» у режим «товариського» тикання. В Англії, де немає таких чітких лінгвістичних розмежувань щодо звертання, пиво вважається більш товариським, буденним напоєм, аніж вино. Коли до обіду чи вечері замовляють пиво, то це є знаком, що всі налаштувались на неофіційну, розслаблену атмосферу, навіть мова тіла усіх присутніх буде вільнішою: замість того, щоб сидіти за столом «цвяшком», люди собі перекособочуються, як їм зручно, і активно жестикулюють.

Загалом, тут англійці мало чим вирізнилися, та ми надолужили у вірі в розкріпачуючі сили алкоголю та чарівні слова чи радше потребі в них — наша соціальна штивність значно сильніша, тож вони нам потрібні набагато більше, аніж іншим народам. Амбівалентність та віра в магічну силу алкоголю — це дві визначальні риси всіх англійських ритуалів зміни стану: від віхових змін життєвого циклу до найбільш тривіальних, роздутих з нічого, свят на честь дня народження плюшевих ведмедиків.

Як святкувати Різдво та Новий рік

Календарний рік англійців розділений «пунктуаційними знаками» — всенародними святами. Деякі з цих знаків — просто собі звичайні коми, інші — серйозніші крапки з комами, а от Різдво та Новий рік — то такі жирні крапки! Більшість календарних ритуалів почалися з релігійних свят, навіть поганських обрядів, які запозичили, відповідно адаптувавши до християнства, та на сьогодні християнський аспект свят мало хто бере до уваги. Як не дивно, вони тепер відновлюють своє первісне поганське обличчя. Так тим християнам, як на мене, і треба — нема чого цупити свята у поган!

Різдво та Новий рік — найважливіші свята. За Різдвом (25 грудня) міцно закріпилася слава «сімейного» ритуалу, а от переддень Нового року — це більше про галасливі забави в колі друзів. Та коли англійці кажуть «Різдво» (наприклад, «Які плани на Різдво?» або «Ненавиджу Різдво!»), то вони мають на увазі святковий час, починаючи з 23–24 грудня аж до самісінького Нового року. Ось список — типово традиційний — обов’язкової, хоча б частково, програми на свята:

• Переддень Різдва (сім’я; покупки в останню мить; паніка та суперечки; гірлянди; алкоголь; об’їдатися горішками і шоколадом; опційно — церква, надвечірні колядки та Служба Божа опівночі);

• Різдво (сім’я; ялинка; ритуал обміну подарунками; марафон з приготування святкових страв, а потім споживання тих страв за нескінченним різдвяним ланчем; промова Королеви по телебаченню чи радіо — або демонстративно не слухати / не дивитися виступ; заснути — під час перегляду «Звуків музики», «Чарівника Країни Оз» чи ще чогось такого; ще наїстися і напитися; погано спати вночі);

• Другий День Різдва («Boxing Day») (похмілля; «сімейний» вихід в люди, ну, хоча б до парку неподалік; довга прогулянка за містом; відвідини родичів; втеча від родичів до місцевого пабу);

• 27–30 грудня (трохи дивний період «чистилища»; хтось повертається до роботи, але користі з роботи небагато; хтось ходить на закупи, прогулянки, намагається розважати дітей; переїдання і зловживання алкоголем продовжується; відвідини друзів / родичів продовжуються; телевізор; відео; паб);

• Переддень Нового року (друзі; галасливі пияцькі забіги пабами або вечірки; чепуритись / карнавальні костюми; танці; опівночі відкривати шампанське, лупити по баняках; феєрверки; співати «Колись давно» («Auld Lang Syne»)[81]; новорічні постановки; спроба вполювати таксі / довго йти додому пішки і мерзнути);

• Новий рік (проспати все на світі; похмілля).

Багато в кого Різдво не вкладається у перелічені тут патерни, але в більшості з нас точно знайдеться місце хоча б для декількох ритуалів. Як мінімум, всім нам знайома така матриця стандартного, пересічного Різдва.

Та часто термін «Різдво» є набагато змістовнішим, аніж описаний вище сценарій подій. Коли люди кажуть «Ненавиджу Різдво!» чи ниють, що «Різдво» все більше й більше скидається на жахіття і пекельне випробування, то вони, зазвичай, мають на увазі і всі «приготування» до різдвяного «забігу», який може стартувати як мінімум за місяць до свята. До нього також належать й усі офісні / робочі корпоративи, «різдвяні закупи», «різдвяні вистави» і походи на шкільні «вертепи» та концерти, якщо ви щасливі батьки школярів. І це ще не кажучи про щорічний ритуал написання та розсилання величезної кількості різдвяних листівок. Для англійців «Різдво» — це не просто різдвяний тиждень, це ще й сукупність усіх цих традицій та звичаїв, що йому передують.

Для багатьох шкільні вертепи — це єдиний відголосок релігії впродовж усього різдвяного періоду. Та навіть тут релігійний