«Штурмфогель» без свастики - Євгеній Петрович Федоровський
— І все це на схід, — сердито промовив Удет. — У тебе нема такого відчуття, Паулю, що ми так і просидимо всю війну в тилу?
— Признатися, побоююсь, — відповів Піхт. — Скоро Росія стане на коліна. Хоч я чув, у росіян дуже погані дороги…
Удет нічого не відповів. Він натягнув глибше кашкета й відвернувся до бічного скла, за яким темніли колони солдатів.
За п'ять кілометрів од Фюрстенвальде автомагістраль роздвоювалась. Одну з доріг було перекрито, і в'їзд дозволявся лише за спеціальними перепустками. Не вистачало аеродромів, і пряма, широка магістраль стала чудовою злітною смугою.
Вздовж дороги на узбіччях стояли ясно-зелені винищувачі з великими червоними зірками на крилах і фюзеляжі.
Назустріч «мерседесу» вийшов офіцер з петлицями флаг-майора. Він приклав руку до козирка й почав рапортувати, але Удет махнув рукою і, ні слова не кажучи, попрямував до російських літаків. Він за звичкою штовхнув шасі носаком:
— На цих катафалках росіяни збиралися воювати з «месершмітами»?
— Це зразки старих марок, пане генерале, — відповів флаг-майор, — біплан 1–153, бомбардувальники СБ.
— А де нові?
— На жаль, нам не вдалося поки що добути жодного зразка.
— Але чи є вони в росіян? — підвищив голос Удет.
Флаг-майор насупився і, подумавши секунду, відкарбував:
— Так, є. Це винищувачі МІГ, ЯК, ЛАГ, пікіруючий бомбардувальник НЕ-2, штурмовик 1Л-2. Цих машин у росіян поки що мало. Але в Сибіру, мабуть, вони розгортають тепер виробництво їх.
— У Сибіру?! — нервово зареготав Удет. — А коли вони прибудуть на фронт?
Флаг-майор перевів погляд на Піхта.
— Я вас запитую, майоре!
— Скоро…
Удет згадав, як за розпорядженням Герінга показував літаки люфтвафе російській авіаційній делегації на аеродромі Йоганністаль біля Берліна. Це було всього два роки тому. На лінійці стояли бомбардувальники, винищувачі, літаки-розвідники, пікірувальники — все, що випускала Німеччина. Перед кожною машиною виструнчилися екіпажі — льотчики й механіки. Для початку Удет запропонував провезти над аеродромом голову делегації з дивним прізвищем Тевосян. Той сів разом з Удетом у літачок «шторх». Удет прямо із стоянки злетів угору, покружляв над аеродромом і з блиском пришпилив «шторх» на місце. Цьому дуже здивувалися росіяни. Вони справили на Удета гарне враження. Спогади про той сонячний і приємний день трохи заспокоїли його. Він підійшов до тупорилого винищувача І–16, тихо поплескав його по фанерному боці:
— Цей літачок був одним із кращих винищувачів світу. Його випробував російський ас Чкалов. Правда, давно. В тридцять третьому році…
— Але від нього здорово дісталось нашим «хейнкелям» в Іспанії, — сказав Піхт.
— Правильно! І–16 умів літати й стріляти, але тепер він безнадійно застарів.
— Не кажіть, — заперечив флаг-майор.
— Заправте його. Я сам подивлюся, на що він здатний.
— Хмарність низька, пане генерале. Я дуже прошу вас не ризикувати, — виступив уперед Піхт.
— Не турбуйся, Паулю! Удет також умів літати й стріляти.
— Може, ви подивитесь на полонених російських льотчиків? — запропонував флаг-майор.
— Добре. — Удет поправив краватку й попрямував до барака неподалік, заснованого колючим дротом.
— Устати! — закричав вартовий, скидаючи автомат.
На нарах заворушилися люди в синіх і захисних, кольору хакі, гімнастерках. Вони неквапом зіскочили на холодну цементну підлогу. Обличчя росіян були бліді й давно не голені. На голубих петлицях більшості льотчиків червоніли по два чи по три сержантських трикутники. В деяких полонених зовсім не було чобіт, і вони, переступаючи з ноги на ногу, стояли у воді, що протікала крізь дірявий дах.
— Ну й вигляд! — насупився Удет, оглянувши весь ряд.
Він зупинився перед молоденьким сержантом з довгою шиєю й плечима підлітка.
— Запитайте, на якому літакові літав цей здихляк?
Флаг-майор переклав запитання.
— На «Чайці», — відповів полонений.
— Ти бився з нашими «месершмітами»?
— Не встиг. Я повертався з відпустки.
Удет підійшов до літнього льотчика з капітанською шпалою.
Той підвів очі й презирливо посміхнувся, показавши закривавлені ясна.
— Капітан ще не промовив ані слова, — сказав флаг-майор. — Людина з нелюдським терпінням.
— Що ви збираєтеся з ними робити? — запитав Удет.
— Вони проходять спеціальну обробку, — відповів флаг-майор. — Багато з них знають те, про що ми ще й гадки не маємо. Але вони мовчать. Нам би хотілося завербувати їх після перемоги над Росією для війни проти Англії.
— А якщо ви нічого не доб'єтесь?
— Тоді їх доведеться розстріляти.
— Розстріляти… — задумливо повторив Удет. — Яке легке слово «розстріляти»… — Раптом його очі пожвавились. Він повернувся до Офіцера, який його супроводжував: — Майоре, приготуйте «месершміт». Заправте бензином і зарядіть кулемети російського винищувача. Я зустрінусь у повітрі з цим пілотом. — Удет кивнув на полоненого капітана з закривавленими яснами.
— Не можу, пане генерале.
— Можете, майоре! З якого це часу мені перечать молодші за чином?!
— Цей росіянин готовий на все.
— Виконуйте наказ! — шаленіючи, закричав Удет.
Флаг-майор вийшов розпорядитися щодо заправки російського винищувача.
— Дозвольте мені супроводжувати вас, — сказав Піхт.
— Не бійся, Паулю! Я дуже скоро розправлюся з росіянином, — самовдоволено промовив Удет.
Повернувшись, флаг-майор підійшов до полоненого капітана:
— З вами хоче зустрітися в бою генерал Удет — кращий ас Німеччини. Ви згодні?
Капітан кивнув головою.
— Ви збожеволіли, флаг-майоре! — вигукнув Піхт, коли Удет і російський капітан у супроводі автоматника вийшли на аеродром.
— Не турбуйтесь, — усміхнувся флаг-майор. — Як тільки росіянин злетить, у нього закінчиться пальне.
«Значить, вони вгроблять капітана», — подумав Піхт, відвертаючись.
Маленький, куцокрилий винищувач рвонув по злітній смузі. За ним піднявся «месершміт» Удета. Піхт, проводжаючи поглядом «ястребок» з червоними зірками, подумав про те, що полонений капітан уже побачив прилади й здогадався, що в нього в баках мало пального і нікуди він не зможе полетіти.
Винищувач Удета швидко обігнав «ястребок» і, перевернувшись через крило, вийшов у початкову позицію для атаки. Росіянин не мав переваги ні в швидкості, ні в висоті. «Месершміт» відрізав його і від хмар, де б росіянин міг сховатися і несподівано напасти на «месершміта». Тоді «ястребок» помчав до землі. Удет кинувся за ним, піймав червонозоряний винищувач у приціл і дав чергу. Але капітан зманеврував, круто кинувши машину вгору. «Месершміт» проскочив мимо. У цю мить «ястребок», зробивши петлю, повис у нього на хвості.
Піхт почув стрілянину кулеметів. Флаг-майор смикнув Пауля за рукав:
— Огляньтесь. Росіяни цікавляться двобоєм.
За заснованими колючим дротом вікнами Піхт розгледів виснажених росіян, які з напруженою увагою стежили за повітряним боєм.
«Нічого ви не побачите», — подумав
