Поезії - Олександр Павлович Бердник

Олесь Бердник
ПОЕЗІЇ
МОЛИТВА ДО ТАЙНОГО ДУХУ ПРАБАТЬКА
Понад світами погляду і слуху, Над царствами і світла, й темноти — Прийди до нас, преславний Отче Духу, Прийди до нас і серце освяти. Під громи зла, в годину надзвичайну, Коли душа не зна, куди іти, Зійди до нас, преславний Отче Тайни, Зійди до нас, і думу освяти. Відкрий нам Браму, де злагода дише, Дозволь ступить на райдужні мости! Прийди до нас, преславний Отче Тиші, Прийди до нас, і Дух наш освяти. ПІСНЯ ЗОЛОТОГО ЧОВНЯРА
Човен золотий в океані див, Зоряне вітрило напинається. Воротар Життя знов у путь відплив, До Землі закохано всміхається… Слався, ясний човен кохання, Ти пливи, пливи в далину. Даруй надію, даруй світання, Даруй нам вічную весну! Пломінний потік радісно струмить. Поспішай з відкритими долонями, Неповторна мить сповнює блакить Вогняної пісні передзвонами. Розриває міх зоряний гінець, Щедро сипле диво-самоцвітами, А Земля спліта сонячний вінець З травами, деревами і квітами… ЯКЩО ХОЧЕШ — ПРИЙДИ!
Якщо можеш — прийди… У сумну світанковість, В небувалу раптовість, У розбурхану совість, В невідомість — прийди! Якщо чуєш — іди! У смерековий гомін, У тривогу і втому, У серця невідомі, Як додому — іди! Якщо хочеш — прийди… Тільки нині, негайно! І відкриється тайна На стежках незвичайних… Якщо можеш — прийди!.. Якщо можеш — прийди — У сумну світанковість, В небувалу раптовість, У розбурхану совість, В невідомість — прийди! ПІСНЯ НЕБЕСНИХ ЛЕБЕДІВ
Вічна Тайна кличе нас, Вічна Тайна кличе! Птаха-Вожака наказ В просторі курличе! Вилітай у Рідний Край Всі, хто має крила. Жде нас ясний небокрай, Жде Вітчизна мила. Таємниці поклик чуть Понад сонним містом, Крила Лебедів несуть У висоти чисті… Розривай завісу сну, Ніби павутину, Линь у неба глибину, В долю Лебедину… Вічна Тайна кличе нас, Вічна Тайна кличе… Птаха-Вожака наказ В просторі курличе! ПІСНЯ КОРСАРА
Ти прийди, Неповторна, на стежку мого поривання, Ти ступи у колиску моєї душі. Я готую для Тебе початок нового світання, Тої казки, Кохана, яка не лягла у вірші. Довгі ночі і дні, а Тебе все немає, немає, В скелю серця вдаря галактичний прибій… Мою душу охоплює туга безкрая, Розгортає у Вічність тривоги сувій. Де Ти, де? Чи прийшла Ти на Землю із казки? Якщо ні — то навіщо я в хащах життя? Без очей Твоїх — ніч, самота без жаданої ласки, А без слова Твого небуття. Прилети, Неповторна! Минають секунди-століття, Блискавиці небесні