Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш - Барбара Шер
Ваше уявлення про те, на що ви здатні, не обов’язково хибне. Проблема в тому, що ваші уявлення та амбіції випереджають наявні вміння та досвід. Аби дати останнім шанс наздогнати мрію, треба дозволити собі робити те, для чого у вас ніколи не було можливості в дитинстві: почати з самого початку. Я знаю, що досить смішно бути дорослим початківцем у нашому розвиненому суспільстві, яке вимагає ранніх досягнень, але це може виявитися вдячною справою. Світ ставиться до новачків так само поблажливо, як до дітей дошкільного віку. Їх суттєво підтримують і хвалять, їм дозволяють гратися.
Перші професійні кроки: зізнайтесь, аби все не зіпсувати
46-річна Бернадетт блискуче закінчила курси агентів з нерухомості, але настав перший день роботи, і треба було працювати з першим клієнтом. Чоловік поставив їй звичайне питання щодо відсоткових ставок іпотеки, і Бернадетт знала, що вона має миттєво дати відповідь. Однак від хвилювання в неї все вилетіло з голови. Минали секунди, і вона розуміла: ще трохи, і чоловік усвідомить, що вона зовсім не компетентний ріелтор, а шахрайка, яка лише прокидається професіоналом. Вона втратить цю угоду. Але зрештою їй треба було щось відповідати, тому жінка визнала: «Це мій перший день на роботі. Мені шкода, але я маю подивитися свої нотатки».
Клієнт сказав: «О, ви лише починаєте працювати в цьому бізнесі? Чудово! Мені треба познайомити вас зі своєю дружиною. Зараз, коли наші діти підростають, вона цікавиться, чи їй не пізно ще освоїти якусь професію».
Із власного досвіду вам відомо: коли гід, таксист або бібліотекар вовтузяться, зволікають і роблять помилки, це дратує – доки він чи вона не скажуть: «Це мій перший день. Я новачок у цій справі». Ваше роздратування тоді одразу перетворюється на співчуття й цікавість! Якщо ви самі опиняєтесь у подібній ситуації, найгірше – це вдавати, що ви досвідчений і впевнений. Напруга, пов’язана з цією грою, зробить вас удвічі незграбнішим та схильним до помилок. Зізнання в тому, що ви початківець, навпаки, миттєво створює теплу, невимушену, безпечну атмосферу, у якій ви – хоч як це парадоксально – починаєте діяти ефективніше. Навіть студентів-медиків, які під час першої практики бояться завдати комусь болю, неправильно зробивши укол, часто заспокоюють і втішають самі пацієнти! Ви недовго будете новачком. Від вас очікуватимуть більшого вже за тиждень або місяць. Але до того часу ви будете готові.
Перші творчі кроки: починаємо з невправності
Коли ви починаєте перший творчий проект або вивчення певного мистецтва чи ремесла, я хочу, щоб ви знизили стандарти аж до нуля. Саме так. Ви не повинні діяти бездоганно із самого початку. Отже, дозвольте собі радісно й спокійно очікувати поганих результатів.
43-річний Метью хотів знову зайнятися малюванням після двадцяти років перерви, але знаходив купу виправдань для того, аби цього не робити. Найбільше йому заважав страх, що в нього нічого не вийде. Тоді я дала йому перше завдання – піти додому та зробити поганий малюнок кота, чайника – будь-чого, аби тільки результат був поганим. Він мав створювати принаймні один жахливий малюнок кожного вечора протягом тижня. Суть полягала в тому, щоб його руки почали рухатися, позбувшись страху, який паралізував його дії: він боявся, що не зможе продемонструвати належну вправність. І це спрацювало. Метью проглянув свою першу купку «поганих» малюнків зі здивуванням та задоволенням. Звичайно, вони зовсім не були такими вже поганими.
Елейн, тридцятирічна вчителька англійської, не хотіла присвятити викладанню все своє життя. Вона потай мріяла стати успішною авторкою детективів, у чому боялася зізнатись, тому що ніколи не могла просунутися далі першої сторінки. Розв’язанням її проблеми стало цілком безпечне завдання писати десять поганих сторінок на тиждень, працюючи вранці перед роботою в школі. Зараз Елейн уже має 150 сторінок своєї першої книжки, і їй так подобається розгортати далі заплутаний сюжет, що вона забула про хвилювання стосовно того, чи гарно в неї виходить. Коли детектив буде закінчено, можливо, Елейн його відредагує й видасть, здобувши визнання та гроші, а може, вирішить покласти в шухляду й написати нову книжку, використовуючи все, чого вона навчилася під час роботи над першою. Але тепер вона дієва письменниця, а не просто мрійниця, і її талант набуває досвіду, потрібного для зростання.
Перші кроки повинні бути малими й посильними, пам’ятаєте? Це те, що забезпечує можливість їх реалізації. Однак завдання «стати гарним художником» чи «автором бестселера» – це аж ніяк не малий крок, який можна легко зробити. Це головна мета. Якщо ви хочете коли-небудь її досягти, дослухайтеся до моєї поради: нехай вашим першим кроком стане щось на кшталт «однієї поганої сторінки на день» або «однієї плівки поганих фотографій на тиждень». Ви підвищите стандарти пізніше – коли у вас буде досить досвіду їм відповідати. Тим часом пам’ятайте урок Супердурня: ваш найгірший результат не може бути настільки ж поганим, як ви собі уявляли. І, можливо, вам стане в пригоді життєрадісна порада Роберта Таунсенда: «Усе, що варто робити, варто робити погано».
Принцип поступового ризику
Розвиток таланту або здібності – це наче виховання дитини. Коли ви починаєте, вам слід дозволити робити будь-які помилки. Ніхто не повинен вас критикувати – і насамперед уникати цього мусите ви самі. Зі зростанням вашої компетентності ви маєте оволодівати спочатку простими вміннями, далі поступово – складнішими. Аудиторія, якій ви будете демонструвати свої досягнення, з часом повинна ставати ширшою та вимогливішою. Кожного разу ви маєте зустрічати нові виклики й вимоги, аби ваші вміння трохи розширювались, але ніколи не можна одразу вирушати до безнадійно високих вершин. Гарний базовий принцип ваших дій: «Ваша мета завжди має на один крок випереджати ваші можливості». Плануючи свій шлях, ви маєте керуватися цим принципом поступового ризику.
Самотність – найбезпечніша сфера. Ви не хочете там застрягнути, але це місце, де можна розпочати рух, якщо погляди інших людей змушують вас почуватися незатишно, бо вони оцінюють ваші дії. Роберт, журналіст нового покоління,
