Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

особливості залучення засуджених до арешту до праці. Так, адміністрація установи має право залучати засудже­них до робіт з господарського обслуговування установи, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечен­ня установ продовольством без оплати їхньої праці, як правило, у порядку чер­говості і не більш як на дві години на день. Засуджені виводяться на роботу, де встановлюються додаткові засоби нагляду та забезпечується надійна ізоляція.

2. Кримінально-виконавчий кодекс України не передбачає можливості за­лучення засуджених до арешту до оплачуваної роботи. Дане положення зумо­влено тим, що в іншому разі це вимагало б створення завчасно нерентабель­них власних виробництв при арештних домах, оскільки організація високовиробничої праці можлива лише за наявності відповідної професійної освіти та професійної підготовки, отримати які за незначний час відбування покаран­ня у виді арешту засуджені не можуть. Поряд з цим, придатність найпростішої праці відносно короткострокових арештантів була доведена ще у 1904 р. з тієї позиції, що корисна зайнятість повинна мати місце навіть у випадках нетрива­лих строків покарання. У зв’язку з цим КВК України і передбачає можливість залучення засуджених до арешту до робіт з господарського обслуговування арештних домів.

3. Необхідно зазначити, що таке залучення до безоплатних робіт не є по­рушенням прав людини. Так, на обов’язковість зайнятості засуджених вказу­ється і в міжнародних актах про права людини та поводження з ув’язненими, зокрема в п. 2 ст. 71 Мінімальних стандартних правил поводження з ув’язне­ними. У ст. 26.1 Європейських тюремних правил записано, що працю в місцях ув’язнення слід розглядати як позитивний елемент внутрішнього режиму.

4. Під господарським обслуговуванням слід розуміти прибирання сміття, санітарно-гігієнічне прибирання приміщень, незначний ремонт приміщень, меб­лів, господарського інвентарю, робота у пральні, лазні та на інших господарсь­ких об’єктах тощо. Обрахування часу роботи ведеться сумарно, а виконання робіт, особливо в камерах, здійснюється, як правило, в порядку черговості.

Стаття 53. Матеріально-побутове забезпечення і медичне об­слуговування засуджених до арешту

1. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування засудже­них до арешту здійснюються відповідно до норм, встановлених для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.

2. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування в арештних домах здійснюються органами виконання покарань у порядку, передба­ченому законодавством.

1. Матеріально-побутове забезпечення та медичне обслуговування створю­ють посилки для підтримання організму людини в нормальному стані. Оскіль­ки покарання у вигляді арешту за окремими елементами є суворішим навіть за позбавлення волі й належить до так званих «шокових» покарань, законода­вець поширив на осіб, які відбувають арешт, норми матеріально-побутового та медичного обслуговування, встановлені для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.

2. Засуджені забезпечуються жилою площею за нормами, встановленими кримінально-виконавчим законодавством України, та тримаються в окремих камерах по 3—10 осіб в одній камері. Камери для тримання осіб, які відбува­ють покарання у виді арешту, забезпечуються інвентарем та іншими предме­тами за нормами, установленими переліком. Зокрема, в них передбачається встановлення ліжок металевих або вагонного типу за чисельністю засудже­них, столу для вживання їжі, лавки на довжину столу, настінної шафи або за­критої полиці з кількістю ніш за чисельністю засуджених, вішалки для верх­нього одягу, тумбочки (по одній на дві особи), гучномовця, крана водогінного, раковини під умивальник, відгородженого санвузла, урни для сміття, розетки електромережі. Усі меблі в камерах повинні бути надійно прикріплені до під­логи або до стін.

3. Мінімальні норми матеріально-побутового забезпечення засуджених вста­новлюються Кабінетом Міністрів України. Засудженим в арештному домі на­дається індивідуальне спальне місце і видаються постільні речі. Заміна постіль­них речей здійснюється в дні миття у бані — не менш як один раз на тиждень. Засуджені спеціальним одягом не забезпечуються і відбувають увесь строк по­карання у цивільному одязі.

Понад ці нормативи засуджені можуть придбавати необхідні речі, дозво­лені до використання в арештному домі (утеплений, лікувально-гігієнічний, спортивний одяг і т. ін.), за власний рахунок.

4. Надання медичної допомоги засудженим до арешту здійснюється орга­нами виконання покарань у порядку, передбаченому законодавством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі (детальніше — див. комен­тар до ст. 116 КВК України). Для медичного обслуговування засуджених в арештних домах організуються медичні частини. Також засудженим можуть надаватися додаткові платні лікувально-профілактичні послуги.

5. Правильна організація харчування є однією з важливих умов, які сприя­ють збереженню і зміцненню здоров'я осіб, які тримаються в установах вико­нання покарань, слідчих ізоляторах ДКВС і розглядається як один з вагомих елементів забезпечення прав людини. Норми харчування осіб, які тримаються в установах, норми заміни продуктів харчування, порядок застосування норм харчування та норм заміни продуктів харчування затверджені постановою КМ України від 16 червня 1992 р. № 336 «Про норми харчування осіб, які три­маються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кри­мінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Міністерства внутрішніх справ» (із змінами).

Засуджені до арешту забезпечуються триразовим гарячим харчуванням за рахунок держави згідно із затвердженими нормами добового забезпечення продуктами харчування для осіб, які тримаються в приміщеннях камерно­го типу, виправних колоній максимального рівня безпеки та арештних домах (норма № 4):

Закінчення таблиці

Засудженим, які палять і забезпечуються продуктами харчування за нор­мою № 4, видається 6 цигарок VI класу на добу та 3 коробки сірників на мі­сяць (на одну особу).

6. Адміністрація арештного дому зобов’язана забезпечувати охорону здо­ров’я засуджених, розвивати матеріально-технічну базу і соціальну сферу арештних домів. Вона несе відповідальність за виконання встановлених санітар­но-гігієнічних і протиепідемічних вимог.

Стаття 54. Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до арешту

1. За сумлінну поведінку до осіб, засуджених до арешту, можуть застосо­вуватися заходи заохочення у виді подяки або