Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

е) насіння, необхідне для чергової сівби (осінньої та весняної) та незнятий урожай — в осіб, які займаються сільським господарством;

є) сільськогосподарський інвентар — в осіб, які займаються сільським гос­подарством;

ж) знаряддя особистої кустарної і ремісничої праці, а також потрібні для особистих професійних занять засудженого інструменти, прилади та літерату­ра, за винятком випадків, коли суд позбавив засудженого права займатися да­ною діяльністю;

з) пайові внески до кооперативних організацій (крім дачобудинкових кооперативів) і колгоспів. (Пайові внески до житлобудівних кооперативів можуть бути конфісковані в разі, коли спорудження будинку ще не закін­чено.)

1. Особи, засуджені до арешту, відбувають покарання, як правило, за міс­цем засудження в арештних домах, а військовослужбовці — на гауптвахтах.

2. Засуджений відбуває весь строк покарання в одному арештному домі.

3. Переведення засудженого до арешту з одного арештного дому до ін­шого допускається в разі його хвороби або для забезпечення його безпеки, а також з інших поважних причин, що перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в даному арештному домі.

1. Арешт як основний вид кримінального покарання передбачений ст. 60 КК України, і полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції строком від одного до шести місяців. Арешт належить до числа основних видів покарань і може застосовуватися до будь-яких осіб, за винятком осіб до 16 років, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років. Цей вид покарання зустрічається на практиці нечасто і майже не перевищує 1% загального числа обвинувальних вироків. Так, у 2002 р. до покарання у виді арешту було засу­джено 1674 особи (0,86% загального числа засуджених в України); у 2003 р. - 2000 осіб (1,0%); у 2004 р. — 2299 осіб (1,0%); у 2005 р. — 2219 осіб (1,1%). У першому півріччі 2006 р. арешт застосовано майже до 963 осіб, або 1,2% усіх засуджених.

2. Покарання у виді арешту вирізняється досить суворими умовами три­мання засуджених. Саме через це вказане покарання характеризується доволі значним «шоковим ефектом», але поряд з цим засуджений не відривається на тривалий строк від нормального життя, не піддається значному впливу кримі­ногенних факторів, тому такій особі в подальшому простіше адаптуватися до життя на свободі.

Крім того, умовно-дострокове звільнення, амністія, а також заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням до засуджених, які відбу­вають арешт, не застосовується. Порядок виконання та умови відбування по­карання у виді арешту регламентуються главою 12 КВК України «Виконання покарання у виді арешту» (статті 50—55) та нормами розділу ІІІ Правил внут­рішнього розпорядку установ виконання покарань, а особливості виконання- відбування покарання у виді арешту засудженими військовослужбовцями ви­значені Інструкцією про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців, затвердженою наказом Міністра обо­рони України від 16 червня 2004 р. № 618.

3. Місця відбування покарання у виді арешту визначені у ч. 1 статті, що коментується. Так, особи, засуджені до арешту, відбувають покарання, як пра­вило, за місцем засудження в арештних домах, а військовослужбовці — на га­уптвахтах (відповідно до ПВР УВП, такі засуджені тимчасово, до створення арештних домів, відбувають покарання у слідчих ізоляторах за місцем засу­дження). Арештні доми повинні являти собою приміщення камерного типу з властивими їм атрибутами та інфраструктурою, але без створення робочих камер.

4. Підставою для тримання осіб, засуджених до арешту, є тільки вирок су­ду, який набрав законної сили. Наказом Державної Судової адміністрації від 27 червня 2006 р. № 68 «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцево­му загальному суді» передбачається наступний порядок звернення до вико­нання такого вироку: стосовно особи, яка засуджена до арешту та не перебуває під вартою, органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого над­силаються дві копії вироку, копії апеляційної, касаційної ухвал і розпоряджен­ня про виконання вироку, що набрав законної сили. Розпорядження про вико­нання вироку, що набрав законної сили, підписується головуючим у суді пер­шої інстанції та працівником апарату суду.

У разі звернення до виконання вироку щодо особи, засудженої до арешту, яка перебуває під вартою, дві копії вироку, копії апеляційної, касаційної ухвал і розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили, надсилають­ся адміністрації місця попереднього ув’язнення. Справа підлягає здачі в архів суду після долучення до матеріалів справи повідомлення органу, що виконує покарання, про місце відбування покарання засудженого. Якщо за вироком чи ухвалою суду необхідно взяти під варту засудженого, який не перебуває під вартою, справа передається до архіву суду після одержання від відповідного органу внутрішніх справ повідомлення про взяття засудженого під варту. Якщо засуджений після винесення вироку переховується, справа передається в архів суду тільки після одержання повідомлення від органу, що виконує покарання, про місце відбування покарання засудженого.

5. За встановленим порядком, засуджений відбуває весь строк покаран­ня в одному арештному домі. Введення подібних жорстких правил про місце відбування арешту пояснюється, головним чином, необхідністю не допуска­ти економічно невиправдане переміщення засуджених; має значення і досить короткий строк покарання. Але ч. 3 ст. 50 КВК України встановлює й певні винятки з цього загального правила. Зокрема, переведення засудженого з од­ного арештного дому до іншого допускається у разі його хвороби або для за­безпечення його особистої безпеки, а також за інших виняткових обставин, що перешкоджають подальшому перебуванню засудженого в даному арешт- ному домі.

6. Якщо засуджений заявляє про те, що його життю та здоров’ю загрожує небезпека з боку інших засуджених, адміністрація арештного дому, перевірив­ши таку заяву, у разі необхідності може прийняти рішення про доцільність пе­реводу такого засудженого до іншого арештного дому. З проханням про пере­ведення засудженого до іншого арештного дому