Пацифікація - Автор невідомий

В) ЧЕХОСЛОВАЦЬКА ПРЕСА.

Хоч чеський загал ніколи не симпатизував із поляками, всеж із огляду на офіційні відносини між чесько-словацькою і польською державами за останні часи, чеська преса була для нас справжньою твердинею, яку треба було щойно здобувати для проти-польської пропаганди з нагоди «пацифікації» Східньої Галичини. Коли, мимо проте-стіб польського амбасадора та наказів «зверху», всеж заговорили про краєві події численні чеські часописи, й то навіть орґани партій, що беруть участь у владі, то це треба завдячити симпатіям' чеського загалу до українців, а далі постійному «пггурмо-ванню» чеських редакцій нашими емігрантами.

1) Довші статті помістили такі часописі:

— «Naród», Praha, 15. lX.«Ohnćm і mećem» prołi polskimu panstvi».

— «PraSsky Veeernik», 2. X. «Vychodni Halió jedinym vojenskym tdborem. Zprdvy z polskych ргатепй HH udalosti jednostronni. Vojenske vypravy do ukrajinskych vesnic. Paleni, zatykani a uzavhdni Skol».

— Rudy Veiernik», 7. X. «Celi vesnice obyvatel zdpadni Ukrajiny zapdleny! Obyva-telstvo zdiśeni prchó pfed trestnou expedici Pilsudskiho. Sta Ukrajincń povraldino a ztyrano. «Slovanskd laska» Ćeski burioasie «spi»/

— «Praisk$ Veeernik», 7. X. «Polsky Mussolini zatykd ukrajinski knize, zastdvajici prava sviho lidu».

— «Rudi Prdvo», 14. X. «Pod fasistickou knutou Pilsudskiho».

— «Rudy Veiernik», 14. X. «Vesna? Moskva? Psia krev!*

— Praisky Veeernik», 14. X. «Slovdk a udalosti ve Vych. Halići».

— «Rudy Veternik», 15. X. «PolSti ioldnifi drancuji ukrajinski vesnice».

— «Rudy Većernik», 16. X. «Nich' iyje Polska!»

«Rudi) Vefernik», 17. X. «Huldni a policejni brigddy pacifikuji Ukrajince».

— «Prdvo lidu», 18. X. оголошує велику статтю Dr. V. Charvata п. з.: «Pacifikace» vtfchodni Haliće». У статті автор пише між иншим: «У добі розквіту своєї популярносте говорив Пілсудскі про потребу згоди з українцями, зійшовся близько з петлюрівцями, осуджував вибрики польського шовінізму та марив про витворення польсько-української унії, яка простягалась би від Балтики аж до Чорного Моря. Гарні слова перемішувалися з чарівними снами в його політичних комбінаціях, які однак не мали реального бажання спокійного вирішення польсько-українського спору». «Українська парляментарна політика обмежувалася більше протестами та демонстративними політичними та культурними домаганнями. Проте праця громадська була з кожним роком плідніща та успішніща». «Праця тих культурних та господарських інституцій зустрілася з негативною оцінкою польської влади». «Всі домагання за порозуміння з українцями були унеможливлені диктаторським режимом, та українське питання прибрало небезпечного забарвлення для мирного розвитку стосунків у Східній Галичині. У полі-ційній атмосфері розвинулася підземна терористична українська організація». «Коли в серпні б. р. почали виникати на галицькій земли пожежі панських маєтків та селянських господарств, польська націоналістична преса приписала всі ці пожежі на рахунок тайної української організації». «До пожеж на провінції незабаром прилучилися бомбові атентати та саботажі (зокрема на залізницях), які викликали, як пімсту, атен-тати польської академічної молоді на українські інституції у Львові. Націоналістична польська преса почала скажений наступ на українців та кликала владу до найігостріщих репресій». «Пілсудскі, засліплений перевагою своєї капральщпни над польською демократією, зачав «заспокоювати» Східню Галичину на взірець царської влади. Вислав до (_".і;шьої Галичини своїх уланів, щоОи «иацифікуваги» українське громадянство. Ці карні експедиції поширили хутко кругом себе жах та відчай. Куди прийшли, всюди озвався плач та нарікання. Улани впадали до приватних домів, до канцелярій культурних установ, до кооперативних товариств, шукаючи зброї, вибухових матеріялів, прокламацій та забороненої літератури. Хто одважився протестувати, був збитий або приголомшений кольбою рушниці та був раднії, що після «переслуханий» зостався живий». «Поліційні та уланські відділи оточували українські села, скликали запідозрених хліборобів та потім били. Кожний запідозрений дісгав од оо до 100 ударів по голому тілу, прикритому мокрим рядиом. Перед тим, як відійти з села, карна експедиція примушувала громадський уряд зложити писемне зоиовязаїшя, що улани поводилися гарно та за їжу добре платили (кожна українська громада була примушена платити їм контрибуцію). В місцях, де були ревізії, повиривано дошки з підлоги, пообн-вано стіни, попорено перини, порозбивано дзеркала, все кидано навмисне на одну купу, щоби найбільше це всо знищити та зіпсувати. Читальні «Просвіти», канцелярії кооператив та крамниці демольоваио, спнсн та книжки попорозкндаио, в складах навмисне розкидувано мішки зі збіжжям. В музичних товариствах переглядали музичні струменти так, що після ревізії вони були цілковито знищені. Людей сотками арештовано та вязнено. Усі вязииці переповнені, а в бересть-литовській твердині сидить ціла низка бувших українських послів. Нема потреби ані підкреслювати, що провідники кірних експедицій вимагали від громадських урядів зобовязання, що при виборах будуть голосувати цілою громадою за державним списком. Це не була іронія, але до безглуздя серіозно. Шовіністична польська преса шалено раділа над «успіхами» карних експедицій та у свойому засліпленні проголошувала, що український иарід треба змусити до співпраці з поляками. Вогнем та мечем хоче сьогодні Пілсудскі вимогти льояльність од українців. Не треба більшого доказу упадку- державної польської думки за диктатури Пілсудокого, як партизанська війна в Східній Галичині. «Пацифікація» гого краю в справжньою траґедіею. Роздмухала глибоко н'енависть та неприятельство між двома славянськими народами. Витворила атмосферу, в якій буде добре зростати тільки взаємна ворожнеча та недовірря, інтрнґанство, насильство та терор. Ця «пацифікація» кличе до життя підземні організації та підсилює в багатьох українцях віру, що мирне порозуміння з Варшавою є неможливе. Поліційні та уланські відділи ускладнили внутрішньо-політичні відносини в Польщі». «Пілсудскі хотів показати національним меншинам свій ,пястук. Це правда, що він застрашив та стероризував цілу Східню Галичину, але своїми уланами Польщі не поміг. За його рішення болючого українського питання буде Польща покутувати довгі літа».

— «Lid», 21. X. «Pod ochronnym Hitem, Pilsudskeho diktatury. Polska akademicka mlddeź ve Lvovć demoluje ukrajinskjj klaSter a sirotćinec. Demonstrace v noci na ir>. rijna ve Lvovć, o kterych polsky tisk mlći. Yyznaćnć ukrajinskć budovy ve Lvove demo-lovany. Noćni utok na kldśter a sirotćinec-».

— «Praźsky Većernik», 21. X. «Polska akademicka mlddeź ve Lvove demoluje ukra-jinsky kldSter a sirotćinec».

— «Dćlnicky Denik», 22. X. «Huldni a policejni brigddy pacifikuji Ukrajince».

— «Ludovd Politika», Bratislava, 22. X. «Polskd akademicki mlddei demoluje ukrajinsktf kldśtor a sirotinec. Vyznaćne ukrajinskć budovy vo Lvove demolovani. De-monStrdcie, o których polskd tlać mlći».

— «Rudy Većernikt>, 22. X. «Ноті dvory polskych a ukrajinskych киїакй. Dvoji po-sldni faSistickć UWO. Teroristicke akce faśistu.