Сила волі - Келлі Макгонігал
• Прийміть свої бажання, але не втілюйте їх у життя. Коли виникає бажання, усвідомте його, але не намагайтесь одразу ж перевести увагу на щось інше чи сперечатися з ним. Нагадайте собі про ефект білих ведмедів та про свою головну мету.
• Методика серфінгу. Коли бажання долає вас, прислухайтесь до фізичних відчуттів і підкоріть їх, наче серфінгіст хвилю, не намагаючись здолати їх, але й не втілюючи в життя.
Розділ 10. Підсумки
Ми почали цю подорож зі східноафриканських саван та шаблезубих тигрів. І тепер ми тут, на останніх сторінках. За цей час ми бачили, як шимпанзе демонструють винятковий самоконтроль, а люди його втрачають.
Ми відвідували лабораторії, де піддослідні боролися з шоколадним тортом, а соціофоби дивилися в очі своїм страхам. Дізналися, що нейробіологи відкрили поняття обіцянки винагороди, а нейромаркетологи зрозуміли, як отримати із цього зиск. Ми довідалися про експерименти, в яких, щоб мотивувати людей змінитися, використовували гордість, прощення, спорт, медитацію, соціальне неприйняття, гроші, сон і навіть Бога. Ми ще й познайомилися з психологами, які били струмом щурів, знущалися з курців та спокушали чотирирічних дітлахів зефіром, — і все це заради науки про силу волі.
Сподіваюся, ця мандрівка була для вас не лише цікавою екскурсією за лаштунки світу науки. Усі ці дослідження відкривають щось про нас та наші проблеми із силою волі. Допомагають усвідомити нашу природну здатність контролювати себе, навіть якщо іноді це дається важко. Вони пояснюють наші помилки та підказують можливі рішення. І навіть розтлумачують нам, що означає бути людиною. Так, нам неодноразово наголошували, що наша свідомість — це не одна особистість — їх безліч.
У людині живе кілька «я»: одне прагне негайної насолоди, а друге хоче досягти вищої мети. Ми народжені, щоб спокушатися. Ми народжені, щоб протистояти. Людині так само природно відчувати стрес, страх та втрату контролю, як і знаходити в собі сили, щоб заспокоїтися та опанувати себе.
Самоконтроль полягає в усвідомленні своїх «я», а не просто в перетворенні себе. У гонитві за самоконтролем стандартна зброя проти самих себе — провина, стрес та сором — просто не діє. Люди, які мають справді потужний самоконтроль, не борються із собою. Вони навчилися приймати свої протилежні «я» й об’єднувати їх у єдине ціле.
Якщо і є секрет, як виробити кращий самоконтроль, то наука робить ставку лише на одне — силу концентрації уваги. Потрібно усвідомити свій вибір, а не бездумно його приймати. Зрозуміти, як виходить так, що ви дозволяєте собі відкладати важливі справи або використовувати свої попередні заслуги, щоб виправдати слабкості. Збагнути, що обіцянка винагороди не завжди приносить задоволення, і що майбутній ви — не супергерой і не незнайомець. Побачити, що саме з того, що вас оточує, — від знижок у магазинах до соціального доказу — визначає вашу поведінку. Залишатися спокійним та осягнути своє бажання, а не одразу намагатися відволіктися чи здатися. Пам’ятати про свою справжню мету і знати, від чого вам справді стає краще. Самоусвідомлення — це те «я», на яке ви завжди можете покластися, коли потрібно зробити щось украй складне та важливе. І це, мабуть, найкраще визначення сили волі, яке мені взагалі спадає на думку.
Заключне слово
У дусі наукового пошуку я завжди закінчую свій курс із сили волі одним запитанням до слухачів: що вам найбільше запам’яталося з усього, що ми тут обговорили та спробували? Нещодавно один знайомий науковець сказав, що єдине адекватне завершення наукової книжки — висновки, зроблені самими читачами[249]. Тому як би сильно мені не хотілося сказати заключне слово, я застосую своє вміння «не буду» і натомість запитаю у вас таке:
• Чи змінили ви свою думку про силу волі та самоконтроль?
• Який експеримент із силою волі був для вас найкориснішим?
• Яким було ваше найбільше відкриття?
• Що ви винесли для себе?
Рухаючись уперед, уявіть себе науковцем. Випробовуйте нові тактики, збирайте власні дані та прислухайтесь до доказів. Залишайтесь відкритими до неочікуваних ідей та вчіться на своїх успіхах та помилках. Якщо ви відкрили ефективну методику, дотримуйтесь її та поділіться з іншими. Сьогодні на нас чигають мільйони спокус та пасток, тож це найкраще, що нам під силу. Але якщо ми робитимемо це з інтересом та самоспівчуттям, цього буде більше ніж досить.
Подяки
У своїй попередній книжці я вже висловлювала надзвичайну вдячність усім своїм рідним і близьким. Наразі нічого не змінилося — я так само вдячна їм за величезну підтримку. Тому зараз я скажу кілька слів подяки деяким новим людям, які долучилися до видання цієї книжки.
Моєму агентові, Теду Вайнстейну, з яким мені дуже пощастило. Він завжди знайде найкраще видавництво та найкращого редактора — і переконається, що я не порушую дедлайнів.
Усій видавничій команді «Авері», особливо моїй редакторці Рейчел Гольцман, за підтримку під час написання, чудові фахові рекомендації та (що не менш важливо) те, що з гумором сприйняла дослідження, в якому дошкільнята силувалися не з’їсти ласощів. Навіть уявити не можу, що могло б статися з цією книжкою, якби вона потрапила до рук того, хто не любить науки.
Моїм першим читачам: Браяну Кідду, який з ентузіазмом сприймав кожне слово і сміявся з кожного жарту, та Констанс Гейл, чий змістовний відгук допоміг мені виправити помилки.
Ілюстратору Тіні Павлатоз із «Віжуал Енетомі Лімітед» за чудові зображення мозку в цій книзі та неймовірну терплячість, коли я набридала своїми проханнями зобразити медіальну префронтальну кору під трохи іншим кутом.
Усім науковцям, які спілкувалися зі мною особисто, телефоном чи листувалися електронною поштою і сприяли мені в написанні книжки або ж просто впродовж років допомагали краще опанувати цю науку, зокрема Джо Бартону, Сарі Бовен, Деніелу Еффрону, Джеймзу Ерскіну, Гелу Ерснеру-Гершфілду, Меттью Ґелліоту, Філіппу Ґолдіну, Джеймзу Ґроссу, Кейт Янсе ван Ренсбурґ, Браяну Кнутсону, Джейсону Ліллісу, Ейлін Лудерз, Антуану Лутцу, Трейсі Манн, Бенуа Монін, Крістін Нефф, Роберту Сапольскі, Сьюзанн Сеґерстром, Браяну Шеллі та Ґреґу Волтону. Я безмежно вдячна вам за ваш внесок у цю галузь і перепрошую, якщо якимось чином перекрутила нюанси вашої роботи.
Чудовому колективу зі Стенфордського університету, який роками підтримував мене в навчальній роботі: особлива подяка факультету безперервного навчання Стенфорду за підтримку в написанні книжки «Наука сили волі», особливо заступникові декана та директорові Дену Кольману, який першим схвалив цю ідею, а також Стенфордському навчальному центру, Програмі поліпшення здоров’я медичного факультету, Стенфордському центру дослідження та навчання співчуття й альтруїзму та програмі «Сайколоджи Ван», які надали мені засоби, можливості та підтримку, щоб я змогла зосередитися на викладацькій практиці.
Наостанок висловлюю глибоку вдячність людям, без яких цієї книжки взагалі не було б — усім слухачам мого курсу «Наука сили волі», а надто тим, хто ставив найскладніші запитання, сміливо ділився найбільш незручними історіями з аудиторією, повною незнайомців, а також чудовим кухарям, які принесли на останнє заняття домашній пиріг, щоб разом попрактикувати силу волі (чи тимчасово про неї забути з нагоди свята).
Примітки* (Література)[37]
