Пацифікація - Автор невідомий
Далі перевели ревізію в манданта др. Сеника, Володимира Весоловського, та сильно побили його. Підчас ревізії у крамаря кооперативи, Володимира Ткача, побили його матір та сестру, Ц«ню Ткач, і його молодшого брата. Сестрі його порізали народний стрій на кусники. В о. Малюци розвалили всі печі та перевернули хату шкереберть.
При ревізії нищили майно селян безпощадно, скидаючи все на середину хати та топчучи ногами. Робили саламаху: пірря з порозпорюваних подушок, вишняк, мід, муку, крупи, порізані килими, убрання — все це змішували, а хатню обстанову рубали Хати та стодоли казали самим господарям розшивати і немилосердно били її при тім, стіжки зі збіжжям казали розкидати і {юзтрясати сніп за снопом, мовляв, чи нема там зброї. Дощ опісля все підмочив і знищив: зерно поросло.
Далі побили селян: Івана Зубка, Петра Москалюка, якого страшенно побили за те, що має сина студента фільософії, життя його висить на волоску, його пасербицю, Палямар, так побили, що стратила наслідком того розум та зачала маячити, і тепер бореться зі смертю. Далі побили трьох братів Подґурських: Івана, Ярослава і Евгена; Москалюка; Северина Плюгавку; Маріяна Коменду дуже збили на поліції за те, що був справником кооперативи й секретарем «Рідної Школи». У Гриторка Гуменюка побито його хору жінку, пасербицю та її чоловіка, латинника Юзпка, якого потім «перепросили: «а ти псякрев чемусь нє муиіл з почонтку жесь поляк, то ці нє пошкодзі жесь троху достал, чеґо ссу з німі братані». Далі перевели ревізію в Варвари Гуме-нюкової, Андрія Вергуна, якого побили з цілою родиною, замкнувши всіх у стодолі, а саме: жінку, двох синів, дочку та зятя; в Івана Мороза, Іщука Петра, Івана Ґонтаря, Григорка Сокола, Мирослава Сокола, Демка Кривака, Максима Палямаря, Петра Тес-лика, Гната Головінського, Миколи Весоловського, начальника громади Миколи Шу-рада, і в громадського секретаря Берекити та його синів, Мирослава й Михайла, Ми-= коли Осінчука, всіх їх при тім побили. Далі побили бібліотекаря читальні, Івана Ткача, його жінку, батька і тещу — Шуран, яка є головою «Союза Українок», при тім зламали їй руку та забрали 10 американських долярів, які їй випали з руки.
Ця масакра тревала в Новім Селі до 3. год. ночі. Декому, хто дуже кричав, затикали уста землею й так били далі. Підчас нищення кооперативи били деяких членів
управи та викрикували: «ми вам дами кооперативи, ти пся крев хлопе вден з другім, їй <іеу бєжеш до гандлю, тобе тшеба кооперативи, а жид бедни цо бендзе робіл, оп ест до гандлю а ти пся крев маш працюваць на ролі». Другого дня по мясакрі рано дав комендант експедиції наказ, щоб усі радні зійшлися до громадського уряду, .і вказав до них: «тераз жебисьце ведзєлі на юоґо маце глосоваць, як бендзе ґлосовоне вшисткє ґлоси мацє одцаць на лістеу паньствовоу а ежелі так не зробіцє, то ми вам иотем єще'лкпшоу лазьнєу справіми! Овлх бунтовнікуф адвокатуф, інжінєруф і ксенд-зуф не слухайцє, бо оні вас баламуцоу!»
Рано 26. вересня від'їхала карна експедиція до сусіднього села Шельпак, де в день руйнувала та катувала людей, без ріжниці полу, від трицацяти літ у гору. Ввечері те саме діялось і в Сухівцях, де день перед тим згоріли три панські стирти,
Зелена, пов. Бучач. Фільварок о. о. Василіян. Здемольована хата. Вибиті вікна біля ґанку (означені хрестиками) це вікна каплиці. Дах зірваний. Біле на
землі — це піря.
підпалені невідомою рукою, і справників місцева поліція не викрила. Коваля Грицину, з Суховець, який перший прибіг ратувати ті стирти, прибулі улани, стаціоновані в Гнилицях, закували та скатованого забрали з собою до касарні, де далі катували до безтями, буцімто за те, що це він підпалив стирти. Ціле село перекатували і знищили ввесь селянський дорібок. 27. вересня переїхали до Лисичинець, де перевели ревізії в кількох селян та в відсутнього тоді управителя школи, Івана Ющишина.
Опісля відїхали до Шилів, де зробили страшенне спустошення. Хлопцям і дівчатам наказали одягнути народні строї і примусили їх рачкувати через ціле село, немилосердно при тім катуючи. Місцевего управителя, Борака, збили страшенно та, копаючи його, зломили йому чоботами грудну клітку. Сина його, студента медицини, страшенно скатованого закували і на наказ лютого старости Качковського, сина куць-кого шевця, відставили до .Збаража. Крім того, видав староста наказ видати двох братів Пастушенків і Плакиду Трача, які спаслися втечею; наказ цей діста;іи їх родичі. В Шилах розгуляні поліцаї справили собі баль, наказавши громаді доставиди їм зі Збаража горілки й лікерів, пива, тютюну, ковбаси та шинок. Негайно вислано дві фіри, які все це їм привезли. Підчас ревізії ніччю зґвалтували та позаражували *30 молодиць та дівчат, які потім їздили скаржитися до старости до Збаража. Недокіячений «Народний Дім» здемолювали, а крім того, залізли на стрих і баґнетами попробивали та порізали кожний лист бляхи. П&мятник Шевченка цілковито знищили. В кооперативі всі товари повикидали на вулицю, що було ліпшого, то позабирали собі, а решту потовкли та полили нафтою. Катуючи людей; кричали також поліцаї: «клеукайцв і шпи-сєнґайцє, же од дзісяй бендзєці поляци!» В Богдана Трача, заможнього та дуже свідомого селянина, все хатнє урядження порубали сокирами, не поминувши ані вікон, ані одвірків, його самого так збили, що бореться зі смертю. Шкоди в одному тому селі наробили приблизно на яких 30.000 долярів ам. По відході їх лишилася руїна, бо навіть стіни в хатах казали людям, бючи їх, вирубувати.
З ІПилів виїхала експедиція робити погром до Добромірки, де побила смертельно др. фільософії Павла Козака, з Гущааок, що скінчив студії в Чехах, начальника громади Березу Гриця, господаря Верезицького та старого Кацавала, замісць його зятя, Гевуся Гриця, який спасся утечею. Зґвалтували багато молодиць та дівчат. Місцеву кооперативу здемолювали, всі товарі поскидали на купу, поляли оливою тв нафтою, склеларку — Дівчину — зґвалтували, потім страшенно били і, роздягнувши до гола, катували й казали качатися в тій мішанині товарів із оливою. Молочарню цілковито здемолювали, ціле урядження побили, понищили так, що з молочарні, сліду не лишилося. Читальню «Просвіти» рівнож знищили, ціле урядження поламали, сокирами порубали сцену, вікна, двері, порізали куртину, декорації, та полишили по собі руїну. Голову Читальні, Кальбу, побили немилосердно. Далі збили Михайла Марцінюка, що лежав у ліжку хорий, а матір його, яка його боронила, так сильно скатували, що бореться тепер зі смертю. Перебито та зруйновано ціле село, а тих,
