Пацифікація - Автор невідомий
Були й простіші історії: по «пацифікації» передмістя Яворова. Наконечного, стягнено з українських селян на рахунок контрибуції оден ваґон вівса, якого зараз же 20 фір відвезли до військових магазинів на Личакові у Львові, та забрано масу дробу; над вечір пріїхали зі Львова автом чотири польські майори і зараз же післали на село жовнірів, які стягнули зі селян три великих міхи качок і курок та кілька пак яєць. Те все склали до авта, яким старшини від'їхали до Львова.
Подібних прикладів також багато.
Вже на підставі повищого стає зрозумілим, чому по деяких селю; українське населення, діставши наперед звістку про прихід карної експедиції, тікало в ліси й очерети. Так пощастило зробити мешканцям села Голіоче, пов. Підгайці, які встигли сховатися в лісі з родиною й худобою.
її
Але таких щасливців було мало. Перед експедиціями люде рівнож утікали до поля й до міст, однак, горе тому, кого кавалерія дігнала!
Східня Галичина переясила ріжні страхіття за світової війни. Через ту нещасну землю по кілька разів переходили величезні армії — австрійські, російські й большевицькі, але це все ніщо в порівнанні з тим, що тепер там діялося. Навіть татарські напади не були такі страшні й жорстокі, як «пацифікація» польського уряду, бо татари переходили один раз через якусь місцевість, а зловлених людей брали в полон і не катували. Теперішні карні експедиції не задовольняються одним нападом на село. Ті напади в одній і тій самій місцевости повторюються. Багато є сіл. де протягом двох тижнів було дві, три а то й чотири карні експедиції. Кожного разу инші відділи поліції й кавалерії. Наприклад, чотири карні експедиції були в селі Денисові, Купчинцях і т. д. Багато людей чотири рази катовано.
Крім знущань над людьми та нищення ма.йна, заарештовано тисячі українців, яких за браком місця в звичайних тюрмах, розміщено по військових арештах, навіть у військових казармах. Заарештовано головно всіх тих людей, які могли б вести виборчу акцію, некорисну для виборчої «лісти» Пілсудского. Польський уряд старався диким терором, масовими арештами, масовим катуванням невинних людей та вандальським нищенням громадського і приватнього майна відбити в українського населення всяку охоту голосувати за українські списки. Карні експедиції по деяких селах змушували" населення виносити постанови, що обовязують усіх українців голосувати за списком Пілсудского.
Щоб назовні виказати вину українського населення, польська поліція при масових ревізіях вживала метод колишньої царської поліції, або теперішньої большевицької чреззичайки: підкидувала на місцях ревізії обтяжливі матеріяли — нелегальні видання і зброю, а потім розголошувала у пресі про «сенсаційні» висліди ревізії. Зокрема ці методи примінювала поліція при ревізії тих культурних установ, які уряд заздалегідь рішив ліквідувати. Ревізію переводилося тим способом, що до приміщення вдиралося 20—ЗО поліцаїв, вигонили людей, і без свідків «господарювали» в установі, а опісля показували здивованим і заляканим людям «компромі-туючі» матеріяли. Для прикладу: в с. Серафинцях, пов. Городенка, при ревізії в селянина Жугаевича, поліцаї загнали до одної кімнати батька й синів, заборонивши їм .рухатися з місця, а самі почали перевертати в хаті все шкереберть. Один поліцай вийшов на двір і, витягши зі своєї в.мсної торби льонт, зачав кричати, що знайшов його під стріхою... Це бачила мала дівчина, донька Жугаєвича, яка тоді була на подвіррі, а якої поліцай не зауважив. Дівчина зараз завдала в вічі поліцаєві брехню. За те її так скатовано, що вона зімліла,
В приватній українській Гімназії товариства «Рідна Школа» в Рогатині поліція перевела ревізію по клясах, кабінетах, у бібліотеці, і навіть на горищі, нічогісінько там не знайшла, що стверджено і в протоколі. Помимо того, урядова преса писала про знайдення «багатьох обтяжливих матеріялів». Аж на третій день по тій ревізії вдирається до ґімназії щось із 20 поліцаїв і по трусі йдуть на горище. Директор ґімназії і сторож хотіли бути при тій ревізії, але поліція їх туди не пустила. За хвилю поліцаї вже показують бомбу, яку ніби «знайшли» на горищі. Небаром директор дістав повідомлення від львівської. шкільної кураторії про замкнення ґімназії на підставі рескрипту міністерства освіти з дня 24. вересня. Подібним способом розвязано українську ґімназію в Тернополі,-
Провокації польської поліції йшли так далеко, що за бомбові замахи на українські культурні, економічні установи заарештовувано українців під закидом, що це вони виконавці замахів. Напр., підчас вибуху бомби в народній українській школі на Личакові (Львів) на першім поверсі спав із родиною сторож тої школи Рудий. Бомба, що вибухла в партері, піднесла долівку на метр у гору і знищила ціле внутрішнє урядження тої кімнати. Чудом спасся той сторож од смерти. За десять хвилин по вибуху поліція заарештовує Рудого й пускає сензацію до преси, що це він має бути співинуватцем того вибуху... Або за вибух бомби, підкладеної під читальню «Просвіти» в Боїсках, поліція заарештовує голову того товариства Гошовського.
Як формальну причину отої дикої «пацифікації» Східньої Галичини польський уряд подавав саботажі, що мали місце на українських землях і були звернені проти польської держави та польських кольоністів і поміщиків, яких підтримує польська держава, кривдячи тим українське населення. Ті саботажі приписує влада тайній «Українській Військовій Організації». Щодо цього, то треба завважити наступне:
Проти виразної волі українського народу, держави Антанти рішенням з дня 14. березня 1923. р. передали Східню Галичину Польщі, яка зобовязалася трактувати українців нарівні з иншими своїми громадянами й забезпечити їм вільний культурний та господарський розвиток. Однак, Польща, не звертаючи найменшої уваги на міжнародні договори, перебравши влад}' в Східній Галичині, від самого почату послідовно й без-
Зелена, пов. Бучач, фільварок о. о. Васи-ліян. Здемольована кухня при ревізії.
пощадно нищить усі культурні й господарські здобутки українців: щось із 3.000 українських державних шкіл народніх, що їх мали українці під Австрією, обернено на польські, розвязано численні українські приватні школи, зліквідовано українські високі школи та більшість середніх шкіл, українських учителів попереношено на корінні польські землі, зачинено сотки церков, переслідується українські культурно-освітні, економічні товариства, головно кооперацію, кладеться непереборні перешкоди і для розвитку спортових товариств, зокрема «Пласту», скольонізовано десятки тисяч гектарів землі польськими кольоністами, тисячі українців звільнено з державної служби та взагалі обмежено українцям вступ до державної служби, подібно як
