З культурного життя України - Зенон Кузеля
Початки українського видавничого руху, коли не числити давніших спроб, галицьких видавництв і заграничної діяльности М. Драгоманова в 80-х роках, сягають 90-х років 19-го століття. В 1895. р. Борис Грінченко закладає у Чернігові коштом V, Череватенка перше тривале видавництво книжечок для народу, що перетривало довші часи й випустило цілу низку гарних видань, випираючи чужі лубочні видання. В 1898. р. засновуеться у Петрограді «Добродійне Товариство для видавання дешевих книжок в укр. мові», а майже рівночасно виступає київське видавництво «Вік», що випустило друком багато гарних книжок, між иншим і збірні видання наших кращих письменників.
Очевидно, всї ті видавництва могли видавати тільки книжки гарного письменства, бо на инші видання не дозволяла цензура, яка на приклад у роках 1895–1904 із 230 творів поданих у цензуру не дозволила аж 150. Політичні видання мусїли виходити за границею у Львові і Чернівцях і коло того чимало заслужилася особливо Революційна Українська Партія (Р. У. П.), яка крім брошур видавала нелегальні часописі яГасло-і, в Чернівцях в 1901. і 1902. р. р., «Сілянин" (1903–1905) і <Працю" (1904–1905).
Перша революція видвигнула кілька, нових видавництв, які переважно вдержалися довше, деякі аж до сьогодняшнього дня. Особливо значнішу ДІЯЛЬНІСТЬ розвинули нові київські видавництва «Час», "Лан", «Український Учитель", «Ранок» і «Дзвін». Крім того з тих часів маємо ще видавництво «Шлях» і «Зоря» (для малих видань).
Деякі з них як київська «Боротьба» й «Праця» мусїли скоро перервати свою дїяльність, бо були на тодїшнї часи за «революційні» для цензури, другі прожили ще трохи довше.
в 1906-ім роцї приступає київська «Просвіта» до видавання популярних книжечок і видала їх аж до свого замкнення в 1910-ім роцї кілька-
ДЄС5ГГЬ,
В 1907. р. зачинає у Київі свою дїяльність галицька «Українсько-руська Видавнича Спілка», спершу видаванням «Лїтературно-Наукового Віст: ника» й відбиток із ньобо, а пізнїще й окремих публікацій. Так само переносить ся на Україну львівське «Товариство прихильників укр. науки, штуки й літератури».
Тогож самого року засновуєть ся у Київі заходами професора Грушевського «Українське Наукове Товариство в Київі», яке від 1908. року, зачинає видавання „Записок Наук. Товариства у Київі і инших научних видань, а від 1914. року чвертьрічника „Україна",
Окремо займалися видаванням книжок деякі кооперативи (наприклад Сїльсько-господарське Товариство у Харкові), земства або книгарні та накладчики, як Е. Череповський, Ідйков-ський, В. Яковенко, Волошиновський і т. д., між ними навіть московські, як наприклад Ситін і Гу-банов.
Війна припинила майже цїлком українську видавничу діяльність, одначе треба було тільки подуву нового свобідного життя, щоби відновили ся всі старі видавництва з перед війни, як наприклад «Вік», «Дзвін», київська «Просвіта>, «Добродійне Товариство», «Товариство прихильників науцї і штуці», «Час», «Шлях», «Криниця», «Україн. Агроном,» «Українське Видавництво у Катеринославі», «Видавництво Просвіти» тамже і т. д.
Побіч відновлення старих видавництв повстає цїлий ряд нових.
До видавань книжок, журналів та часописей беруться окремі видавничі товариства, деякі на паях, а инші на. звичайних товариських статутах, дальше зближені до них просвітні товариства, кооперативні спіяки, педагогічні товариства, ВСІЛЯКІ фахові (як лїкарські, фельдшерські й ин.) її станові організації (наприклад військові, селянські, студентські, жіночі й инші), потім офі-ціяльні уряди й організації та комітети, як земства, народні ради, ради депутатів, укр. громади, організаційні й керовничі комітети'йт. ин.
Надзвичайну рухливість проявили дальше поодинокі українські партії, друкуванням і ши-ренням партійної літератури, всїляких метеликів, відозв і плякатів. Зросло теж дуже число приватних підприємців та накладчиків, які, бачучи великий попит на українську книжку, хотіли на НІЙ заробити,
«По трьох роках примусового мовчання— пише в тій справі В. Старий у ПО. числі «Ло-вої Ради* з 10. серпня — розтулились нарешті у-країнські уста, вільно залунало наше слово, за-гукотїли з небувалою силою машини друкарські, що родять похапцем українську книжку, якою набивають ся полицї старих і нових наших книгарень, заповнюють ся і враз порожніють, бо книжка й газета незвичайно швидкою ходою поспішає на село… Нове, вільне слово, рідне слово летить до братів, незрячих гречкосіїв, розтулює їм очі, показує нові обрії, де маячить уже прийдешнє щасливе життя. Хороші часи».
/. Свенціцький, що на сврїх очах бачив зріст українських видавництв за останні місяцї, згадує про це такими словами («Ми й вони», „Ліх&' ч. 51 з 1918. р.)г
«Українські книгарні, що так собі животіли провінціяльними крамничками, стали торгувати як столичні перворядні фірми. Українські газети, що до тепер давали більше клопоту й гризоти видавцям та експедиторам, стали на духи обзаводитись ротаційними машинами (що скоро друкують). Українські видавництва брались здебільшого за такі працї, які можна було випускати 50—100.000 примірників і т. д.».
Українська книжка стала справді насущною потребою так, що скоро зявила ся навіть потреба видавання окремого бібліографічного жур-нала, який зачав виходити у Київі заходом і коштом товариства «Час».
ЦІЛКОМ слушно писав з нагоди того редактор „Нової Ради'^ А. Н'іховсьхий (ч. 130.):
«Дуже важно зазначити самий факт появи українського бібліографічного журнала "Друкарь": адже це СВІДЧИТЬ про те, що наша продукція книжна одразу виросла, поширилась і посіла те становище, з якого її вже стороння сила не стягне. І справді, українське державне життя ще не почалось (це писалось у вересні минувшого року), офіціяльні інстМтуції українські ще майже НІЧОГО не робили і не зробили, а тимчасом у великому числі назвищ і примірників, поборюючи небувалі технічні труднощі, пішла на ринок українська книжка, пішла, і кожна поодинока швидко десь зникає, знаходячи собі покупця й читальника. Це свідчить, що ми одразу скочили на якийсь значно вищий щабель культурности, що потреби нашого громадянства вельми широкі. Стежити за книжкою тепер не легко >^
Зявилася також потреба окремих інформаційних бюр г контор. При волинській Укр. Ра-дї у Житомірг дають СЯ справки (щоденно від 10—1, 4–9) про ВСІ справи книжкового руху й продають ся зараз «розмаїті книжки політичного й белетристичного змісту, а також сучасну біжучу літературу».
Інформаційне бюро при
