Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

й опечатуються печаткою відповідного органу держав­ної виконавчої служби; оцінка кожного внесеного в акт предмета і загальна вар­тість усього майна; якщо провадилось опечатування предмета — які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток і спосіб опе­чатування; строк, після закінчення якого майно може бути передане для реаліза­ції; назва особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, — її паспортні дані, адреса; відмітка про роз’яснення зберігачеві майна обов’язків щодо збереження майна, попереджен­ня про кримінальну та матеріальну відповідальність за його розтрату, відчужен­ня, утаювання або підміну; зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при опису і розпорядження за ним державного виконавця.

Під час проведення опису й арешту майна боржника державний викона­вець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби — обме­жити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту.

13. Акт опису й арешту майна підписується державним виконавцем, поня­тими, зберігачем майна, боржником і стягувачем, іншими особами, які були присутні при накладенні арешту на майно. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті. Акт опису й арешту майна складається в двох примірниках. Перший залиша­ється у провадженні державного виконавця, а другий видається боржнику під розписку на першому примірнику, який залишається у державного виконавця. Якщо описане майно передано на зберігання не боржникові, а іншій особі, то акт опису й арешту майна складається в трьох примірниках. Перший зали­шається у провадженні державного виконавця, а інші вручаються зберігачеві майна та боржникові під розписку (на першому примірнику).

Закон надає боржникові право оскаржити постанову державного виконав­ця про арешт його коштів чи майна начальнику відповідного органу держав­ної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований цей державний виконавець, або до суду у десятиденний строк.

14. Майно, на яке накладено арешт (за винятком цінних паперів, виробів з дорогоцінних металів, коштовностей тощо), передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем (зберігачам), під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржникові, стягувачеві, а у випадках, коли обов’язок зберігання майна покладено на іншу осо­бу — також зберігачеві. Особа, якій передано на зберігання описане майно, мо­же ним користуватися, якщо особливості цього майна у разі користування не призведуть до його знищення або зменшення цінності.

15. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації прова­диться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через п’ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псують­ся, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту. Цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і ме­талів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, виявлені при опису, на які накладено арешт, підляга­ють обов’язковому вилученню і негайно передаються на зберігання установам Національного банку України. Арешт на цінні папери накладається в поряд­ку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

16. З метою забезпечення належної реалізації майна боржника спочатку провадиться його оцінка. Як передбачає ст. 57 Закону, оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем, якщо вартість майна не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ринковими цінами, які ді­ють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за ре­гульованими цінами, а також у разі оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських і річкових суден. Якщо ж оцінити окремі пред­мети складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі ареш­тованого майна боржника на реалізацію за оцінкою, проведеною державним виконавцем, останній запрошує суб’єкта оціночної діяльності—суб’єкта госпо­дарювання для визначення вартості майна. У таких випадках витрати на при­значення суб’єкта оціночної діяльності—суб’єкта господарювання несе сторо­на, яка оспорює оцінку майна, проведену державним виконавцем. Для прове­дення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден і майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності—суб’єкта господарювання, який діє відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

17. Порядок реалізації майна, на яке звернення стягнення визначається ст. 61 Закону, відповідно до вимог якої реалізація арештованого майна, за ви­нятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в ч. 8 ст. 55 Зако­ну (цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лом і окре­мі частини таких виробів), здійснюється спеціалізованими організаціями, що залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Дер­жавною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах. Порядок реалізації майна, зазначеного в ч. 8 ст. 55 Закону, визначається Міністерством фінансів України за по­годженням з Національним банком України, а іншого майна — Кабінетом Мі­ністрів України.

18. Відповідно до п. 5.12.9 Інструкції про проведення виконавчих дій, ко­шти, отримані від реалізації арештованого майна, вносяться на депозитний ра­хунок органу Державної виконавчої служби, після чого державним виконав­цем здійснюється їх розподіл згідно з вимогами Закону.

19. Відповідно до ст. 67 Закону, стягнення на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається лише в разі відсут­ності у нього коштів на рахунках у фінансових установах, відсутності чи недо­статності майна для повного покриття належних до стягнення сум, а також при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів і стягнень на суму, що не перевищує двох мінімальних розмірів заробітної плати. За іншими ви­конавчими документами державний виконавець вправі звернути стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, не вживаючи заходів примусово­го звернення стягнення на майно боржника, за письмовою заявою стягувача й за погодженням з боржником. Відрахування із заробітної плати (заробітку) чи стипендії громадян проводить адміністрація підприємств, установ і організа­цій на підставі надісланих їм державним виконавцем виконавчих документів (ст. 68 Закону).

Наведені правила стягнення поширюються також і на випадки звернення стягнення на: 1) доходи, отримані фізичною особою, яка є суб’єктом підпри­ємницької діяльності; 2) доходи за працю в колективному сільськогосподар­ському (фермерському) господарстві; 3) авторську винагороду за твори