Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

7. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше на­ступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. Виконавчі дії провадяться державним ви­конавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Стаття 4 Закону передбачає, що примусове виконання рішень дер­жавними виконавцями може бути здійснено шляхом: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), до­ходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передачі стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) застосування інших заходів, передбачених рішенням.

Державним виконавцем передусім повинно бути здійснено звернення стяг­нення саме на майно боржника, оскільки, відповідно до ст. 67 Закону, стягнен­ня на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається лише за умови відсутності у боржника коштів на рахунках у фі­нансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для повного покриття належних до стягнення сум, а також при виконанні рішень про стяг­нення періодичних платежів і стягнень на суму, що не перевищує двох міні­мальних розмірів заробітної плати.

8. Для забезпечення належного і швидкого виконання рішення суду про стягнення штрафу державний виконавець насамперед повинен вжити вичерп­них заходів для виявлення всього майна, яке належить боржнику і на яке від­повідно до Закону може бути звернено стягнення. Отримати інформацію про наявність у боржника майна державний виконавець може шляхом направлення відповідних запитів до уповноважених державних органів і установ (податкова інспекція, пенсійний фонд, ДАІ, бюро технічної інвентаризації тощо), банків­ських установ, нотаріальних контор, підприємств, установ і організацій будь- якої форми власності, а також іншими дозволеними законом способами. Зокре­ма, відповідно до ст. 5 Закону, державним виконавцям надається право одер­жувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію (як від посадових осіб, так і від окремих громадян), безперешкод­но входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і схови­ща. Крім того, ст. 20 Закону безпосередньо надає державному виконавцю пра­во проводити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках і вкладах боржника в установах банків чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях на терито­рії, на яку поширюється юрисдикція України.

9. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Як встановлює ст. 50 Закону, стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на ра­хунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Усі готівкові кошти, ви­явлені у боржника, вилучаються, а за наявності даних про кошти та інші цін­ності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах і на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. І лише у разі від­сутності у боржника коштів і цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за ви­нятком майна, на яке, згідно із Законом, не може бути накладено стягнення (Перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, наведений у додатку до Закону).

Разом з тим, звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернен­ня стягнення на грошові кошти боржника. Боржник сам має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визнача­ється державним виконавцем.

10. У необхідних випадках Закон (ст. 53) надає державному виконавцю право звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові, від інших осіб.

11. Порядок накладення арешту на виявлене майно боржника та його ви­лучення регламентується ст. 55 Закону, яка, зокрема, передбачає, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: а) вине­сення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладаєть­ся арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; б) винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінан­сових установах; в) винесення постанови про арешт майна боржника та оголо­шення заборони на його відчуження; г) проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

У необхідних випадках, постанова, якою накладено арешт на майно борж­ника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним ви­конавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію май­на або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копія постанови держав­ного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи ін­ших фінансових установ або перерахованих органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

12. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису і арешту майна боржника. Відповід­но до п. 5.6.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, перший примірник акта опису й арешту майна складається з використанням бланка документів виконавчого провадження, для інших примірників використовуються бланки для копій документів виконавчого провадження. В акті опису й арешту повинні бути вказані: час і місце складання акта; назва органу державної виконавчої служби, де працює державний виконавець, а також прізвище, ім’я та по бать­кові державного виконавця та осіб, що були присутні при складанні акта, із зазначенням їх процесуального стану; назва органу чи посадової особи, яки­ми виданий виконавчий документ, що підлягає виконанню, його резолютивна частина; назва стягувача та боржника; назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каміння, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем, учасниками акта опису