Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає - Тімо Айраксінен
3. Щасливе суспільство
3.1. Щастя за рівнем життя
3.1.1. Ресурси та їхня доступність
Рівень життя у суспільствознавстві означає можливість вдоволення потреб людини, групи чи нації після сплати ними податків. Ключове слово тут — «можливість». Воно вказує на гроші й інші ресурси, які кожен використовує, якщо того бажає. Якщо не використовує, рівень життя від цього не падає. Дивно, але правда. Скупа баба чи дід, що живе у злиднях, мають високий рівень життя, якщо тримають у банку гроші. Людина ходить у лахмітті по своєму неопалюваному будинку та їсть собачий корм з бляшанки. А рівень життя у неї високий. Дивовижна наука суспільствознавство. Одразу попереджаю, що цей розділ містить трохи теорії і міркувань із приводу неї. Якщо у читача на теорію алергія, але він при цьому має клепку, може його пропустити. Навіщо даремно себе дратувати? Тільки нещасним зробишся. Найкраще переступити через складні моменти.
Зауважте, що можливість вдоволення індивідом своїх потреб залежить також від того, що йому пропонує суспільство. Якщо кава заборонена законом, а таке колись давно було, людина не може вдовольнити свою потребу в каві, хоч би якою багатою вона була. Рівень життя падає. Постає два важливих запитання:
1. Чи має людина ресурси у своєму розпорядженні?
2. Чи пропонує суспільство людині можливість вдоволення потреб?
Буває, люди відмовляються від участі в погоні за рівнем життя. Виникає феномен П. Лінколи[30]. Речі, гроші та матеріальні блага були б наявними і доступними, але хтось їх не приймає. Живе не голо чи то пак — живе, як у Пелло[31]? Товар у наявності, але на нього немає попиту. Гроші можна отримати, якщо є бажання їх заробити чи хоча б подати заяву на виплату соціальної допомоги. У магазині наявний вибір товарів, утім, людина живе без речей. Чи падає від цього рівень життя? Власне кажучи, ні, бо вибір за самим індивідом. Він має високий рівень життя, але не хоче користатися щастям свого рівня. Має значення те, що могло б бути у власності, а не те, що є. Це важливо пам’ятати: у суспільстві з високим рівнем життя багато чого є, але багато хто лишається без благ. Усім навіть байдуже до земних благ, хоч у це й важко віриться. Я теж уважав, що куплені за гроші блага нічого не важать, коли був молодим і радикальним студентом з Турку. Гельсінкі вчить, і тепер я іншої думки. Старому і втомленому згодиться й земна мамона, коли манна небесна не впала.
У суспільстві з високим рівнем життя одні багаті, інші заможні, а то й бідні. Потрібно провести чітку різницю між заможністю і бідністю індивіда, з одного боку, і пропонованим суспільством рівнем життя, з другого. У Фінляндії високий рівень життя, хоч є і бідні. Хтось з багатого роду і належить до тих міфічних 20 сімей, яким, як любили стверджувати раніше, належить пів-Фінляндії. Дехто іммігранти, в яких під час переїзду до Фінляндії не було з собою геть нічого. Декотрі спилися. Люди безробітні та побиті незгодами в дуже різний спосіб. Потворним ведеться нелегко. Бідні ті, хто просто не має доступу до грошей і товарів. У них низький особистий рівень життя. І таких задосить.
До економічної рівності ще йти і йти, якщо під нею розуміти поділ нарівно. Фінський ялівцевий народ завжди вірив, що справжня рівність стосується саме поділених нарівно грошей. Усім однакову зарплату — от хороше суспільство. Увесь джекпот розділити нарівно й усім видати однакову суму. Від кожного за його здібностями, кожному за його потребами. У всіх потреби однакові, у сімей з дітьми дещо більші. Фін мислить, як російський анархіст ХІХ століття. Ленін говорив, коли почнеться революція, спочатку пальнемо з гармат по штабу анархістів. Тільки потому почнемо вбивати буржуазію. Або ж фін настільки праведний, як ранні християни, про яких розповідають у школі на уроках релігії. Усе спільне, братів і сестер годі відрізнити одне від одного, хіба зі злої волі. Дружно напнемося і все поділимо нарівно. Усяка праця однаково цінна. Кожному вготована і по праву дістається однакова зарплата. А як до праці невдатний, свою частку отримуєш з Божої ласки. Утопія ще не постала і, мабуть, не постане, та ідеал живе у людській уяві і колективній свідомості нації. Нікому не потрібно надто багато грошей. А чого не потрібно, того і вимагати не слід.
Бідні завжди серед нас, це ще в Біблії написано. Бідні насправді існують. У всіх немає грошей. Тому найкраще звикнутися з думкою, що великого поділу нарівно немає і не буде. Втім, рівень життя у Фінляндії один із найвищих у світі. Якби ми мали нафту, був би ще вищим, таким як у Норвегії. Створення податкового притулку також допомогло б. Острів Мен та інші дуже добре збагатилися шляхом відмивання грошей. У Монако навіть немає податку на прибуток. Ми вдовольнилися паперовими фабриками, «Нокіа» і, звісно ж, Аландськими островами. Так ми заробили гроші навіть для того, аби звести на ноги селянина. Село процвітає; далеко в минулому лінія вбивства селянина[32], якої боявся Вейкко Веннамо[33]. Фінляндія — ідеальна країна з високим рівнем життя. Тут ми всі на вершині нашого щастя, принаймні якщо брати всю країну. Більше немає нарікань на рівень життя. Все є, і все можна мати, можливо, хіба не все відразу. Потрібно тільки трохи зачекати і спершу налагодити справи. Тоді матимеш і друге авто, і хатинку для зимівлі. Далі можна їхати в тропіки під пальму.
3.1.2. Феномен П. Лінколи
Згідно з П. Лінколою, люди йдуть з багатьох різних причин, частина з яких цікаві, інша — ні. Декотрі не ведуть життя, відповідне високому рівню, через власне незнання, небажання або лінь. Мій батько нічого не знає про комп’ютери і, посилаючись на свою старість, заявляє, що не хоче знати. Йому марно що-небудь казати з цього приводу. Так він позбавляє себе не тільки електронної пошти, а й порноканалів та інших радостей, необхідних самотньому чоловікові. Старі становлять для рівня життя проблему саме через своє небажання знати. Старі люблять казати, що не зважають на подібні дурниці. Вони живуть у своєму урізаному і спрощеному світі. Вони більше не беруть участі в погоні за рівнем життя, та це не