Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає - Тімо Айраксінен
Уява уже встигла зіпсувати людину. Їй потрібна чиста вода. Раніше їй просто хотілось води. Води можна було набрати зі струмка. Людина починає сумувати за чистим і свіжим повітрям. І їжа могла б бути кращою, ніж теперішній бульйон з коренеплодів. Яка риба найкраща? Та, яку впіймав. Людський мозок гарячково працює. Одна думка змінює іншу. Картинки в уяві стають все більш кольористими. Діяльність кличе. Щось потрібно робити. Вода повинна бути чистою, а повітря — свіжим. Щастя втрачене, і його необхідно повернути назад.
Оселя раніше була лише укриттям. Однієї кімнати, земляної підлоги і солом’яної стріхи, яка до того ж протікала, було цілком досить. Одягались у шкури впольованих звірів. Чудовий був матеріал. Але тільки-но в уяві зринає думка про кращий світ і народжується мрія про щастя, одяг підлягає оновленню і ремонт оселі набуває актуальності. Чому б не оновити умови, якщо це колись обіцяє щастя? Простого існування не досить. Візьмемо щастя за мету, що вимагає вдосконалення світу.
Людина зараз стоїть на порозі високого рівня життя. Спершу, застосувавши силу своєї уяви, і потім, дивлячись на плоди своєї праці, вона усвідомила, що інколи може бути щасливою. Вона прагне цього нового для неї стану. Чиста вода є щастям, і повернення до брудної води дратує її і робить нещасною. Лишається просуватися вперед силою уяви і праці. Як ця історія стосується рівня життя, що, як описано вище, є частиною матеріального життя людини?
У суспільстві з високим рівнем життя людина має бути щасливою. Дивися вищенаведене визначення щастя. Згідно з ним, людина щаслива, якщо не намагається вийти з ситуації, в якій цієї миті перебуває. Навіщо прагнути вийти з ситуації, у якій отримуєш все необхідне для людського існування? Хіба вдоволення потреб не достатньо? Сумно, звісно, але відповідь заперечна.
Прокляття такого мислення полягає у тому, що потреб аж надто мало і їх аж надто легко вдовольнити, принаймні у сьогоденній Фінляндії. Повітря, води і їжі вдосталь. Одяг можна роздобути хоч би у магазині Червоного Хреста. Дах над головою знайдеться, хоча взимку може бути дещо холодно. Якщо за мірку брати виживання, то одного вдоволення потреб не достатньо для пояснення проблеми рівня життя.
З іншого боку, хоч би чого тільки людина скаже, що потребує, коли її спитати. Кожен скаже, що потребує товариства, любові, творчої роботи, відпочинку, активного і пасивного, миру, розваг, благополуччя і щастя. Ніхто не може себе без цього уявити. Тут потреби змішуються з бажаннями, а бажання ми вже раніше розглядали. Багато кому потрібен академічний ступінь. Комусь бракує місця для дитини у дитсадку. Комусь треба більша квартира. А комусь — нова плита, бо стара надто повільно гріється. Спектр бажань широкий, а кількість безмежна. Лише відсутність уяви обмежує думку того, хто бажає. Рівень життя не залежить від потреб і їхнього вдоволення, це зрозуміло. Тоді від чого залежить рівень життя?
3.1.5. Достатній рівень життя
Мабуть, найкраще буде сказати, що високий рівень життя означає всі ті матеріальні блага, яких людина справедливо і в міру бажає. Приємно було б, якби можна було сказати, що рівень життя пояснюється прагненням достойного життя. Однак це надто мала ціль. Вона межує із загрозою бідності, а рівень життя вимагає більшого. Вимога гідного життя насправді така сама, як ідея вдоволення базових потреб, тобто ціль дуже вже скромна. Нам потрібно ретельніше обміркувати помірні бажання, тут нічого не вдієш. Що вважається помірним, залежить від часу, місця і культури. «Помірність» — ключове слово, і помірністю потрібно вдовольнятися, коли говоримо про рівень життя. З цього випливає, що у Фінляндії уже зараз настільки високий рівень життя, наскільки взагалі можливо. Рівень життя більше не є проблемою. Просто непристойно прагнути вищого рівня життя, ніж той, який ми зараз маємо. У нас уже є все, хоча бідність лишається проблемою, як я раніше вже пояснював. Немає суперечності в тому, аби заявити, що і бідність має місце, і рівень життя настільки високий, наскільки можливо. Все доступне, але не всім відразу.
Тут саме час для застереження. Я не кажу, що в нас у Фінляндії тепер усього достатньо. Я був готовий до такого висновку. Твердження хибне. У нас достатній рівень життя. Але нам є куди прагнути. Догляд за старими і дитячі садки потребують грошей. Наукові досліди вимагають усе більше і більше ресурсів. Грошей завжди потрібно більше, хоча, маючи почуття міри, ніхто не вимагатиме вищого рівня життя у Фінляндії. Рівень життя є товаром.
Чого ж у такому разі буде в міру бажати? Питання вкрай складне, якщо розглянути його дещо глибше. Заковика насправді в тім, аби дати визначення середньому класові. Середній клас, виходячи з цього, є мірою пристойності та помірності. Його представники — саме ті, хто насолоджується високим рівнем життя і вірить у своє щастя. Вони хочуть у міру, тобто не хочуть над міру і не стають через це нещасними. Щастя — коли не хочеш вийти зі стану, в якому перебуваєш. А середній клас країни з високим рівнем життя отримує те, чого в міру можна бажати. Лише ті, хто бажає над міру, — нещасні, і вони самі в цьому винні. Ніхто не співчуває тим, хто нещасний через власну непомірність. Суспільство не можна побудувати згідно з їхніми бажаннями. Їм нічого не досить, і ситуація заходить у глухий кут. Лише тих, хто бажає в міру, вислуховують, і лише вони щасливі.
Я пропоную такий список товарів для середнього класу. В ролі засобу пересування підійде авто. Його має бути настільки дешево придбати й утримувати, аби це було доступним для людини, яка вдовольняється середньою зарплатою, або принаймні для сім’ї, де таких зарплат дві. Це одна із проблем рівня життя Фінляндії. Авта надто дорогі через податок на них. Після війни потрібно було обмежити відтік валюти й угамувати запал щодо імпорту нових авт. Ця підстава для оподаткування вже давно зникла. З’явилися нові: транспорт забруднює і вбиває, дороги потрібно будувати й утримувати в робочому
