Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає - Тімо Айраксінен
У фінській мові антонімом до слова onni є onnettomuus. Воно означає фізичну катастрофу, яка спіткає людину, як-от автомобільну аварію, параліч або дитячу смерть. Символічно втрата робочого місця або злостивість дружини — теж нещастя. Таким чином щастя набуває значення, яке не має нічого спільного з відчуттями. Щастя — не відчуття, а відсутність нещастя. Власне кажучи, щастя означає щасливість, досягнуту шляхом уникнення нещастя за допомогою чинників, які звикли вважати випадковими. Мені пощастить, якщо вдасться уникнути зіткнення з фурою, коли я недбало вестиму авто на слизькій дорозі. Чи дасть мені водій фури дорогу, більше не залежить ані від моїх дій, ані від моїх навичок — лише від удачі. Мені поталанить, якщо я не потраплю в аварію. Людина щаслива, коли доля до неї прихильна. Щастя визначається волею випадку, і той, хто його має, — щасливий. У нього є причини для вдоволеності. Усе вказує на те, що щастя — не відчуття. Щастя міцно пов’язане з відсутністю нещасть.
2.5.3. Правильне визначення щастя
Це підводить нас до теорії щастя, яку я вважаю найкращою з можливих. Моє визначення щастя таке:
Щастя означає, що людина не має ніякої вагомої причини намагатися вийти з ситуації, в якій цієї миті перебуває.
Нещастя означає, що людина вимушена полишити місце, де вона щаслива.
Коли людина переживає відчуття радості, вона не хоче виходити з тієї ситуації, яка його дарує. Тобто вона щаслива. Комусь задоволення приносить робота і пов’язані з нею проекти. Він почувається комфортно саме на цьому робочому місці. Він не хоче його міняти і, згідно з наведеним вище визначенням, є щасливим. Подружжя не думає про розлучення після багатьох проведених разом років. Вони також щасливі.
Мій хороший друг із Турку, з яким ми колись разом училися, на середині життя впав у депресію і почав жалітися на те, що життя не має сенсу. Здавалося б, його життя було цілком нормальним. Він дипломат, має красиву дружину. Фінансових труднощів не виникало, його от-от мали перевести в Нью-Йорк. Утім, він нарікав на своє життя і казав, що бажає померти. Смерть — велика визволителька. Це тривало досить довго, і ми частенько про це говорили. Потім він переїхав до Нью-Йорка і став займатися місіями ООН. Ситуація дещо покращилась. У Нью-Йорку йому навіть подобалося. Тоді у нього виявили рак кишківника, який згодом поширився на шлунок. Чоловіка оперували багато разів. Друзі радили йому вшити в живіт змійку, аби наступного разу було легше добиратись усередину. Тоді з моїм другом сталася переміна: він більше не хотів вмирати — він хотів жити. Робив усе, щоб лишитися живим. Від бажання смерті й слід загув.
Ситуацію можна витлумачити так, що він був задоволений власним життям і не хотів із ним розставатися. Його життя було щасливим саме у цьому сенсі. Він не мав ніякої вагомої причини намагатися з ним покінчити. І коли рука долі його змусила, він зробився дуже нещасним. Очевидно, ми, люди, усі щасливі уже просто тому, що живі. Якби було по-іншому, ми б робили спроби самогубства або принаймні близькість смерті не викликала б у нас занепокоєння і не позбавляла б нас щасливих переживань. Ми не хочемо прощатись із життям. Це щастя. Ми впадаємо у паніку при думці про смерть. Отже, ми дуже щасливі.
Мій друг не був задоволений своєю роботою і своїм соціальним життям. Відчував пригнічення і тому прагнув змін. Він би з більшим задоволенням займався чимось іншим. Ми можемо також припустити, що перекваліфікація за іншим фахом, наприклад в університетські дослідники, не зробила б його нещасним. Якби він знав як, він точно змінив би своє життя. Люди живуть нещасливим життям саме через це. Вони і хочуть перестати, але нічого не можуть вдіяти, не знають нових можливостей і не мають сил протистояти власному нещастю. Вони чекають, щоб хтось позбавив їх нещасливих умов. Вони прагнуть змін, але не вміють змінюватися.
Щастя — не просто радість, яка народжується всередині. Щастя будується на життєвих умовах, доступних інструментах і можливостях. Якщо все гаразд, причини намагатися вийти з ситуації немає, в усякому разі причини вагомої. Якщо є гроші, гарний дім, чоловік або дружина, діти, інші блага навколо, а людина все ж намагається піти, згідно з визначенням, вона нещасна. Тут є лише одна проблема: чи має нещасна людина вагому причину йти? У цьому випадку видається, що ні. І якщо вона насправді не має вагомої причини, вчинок важко зрозуміти. Нещасною не була, а, утім, пішла. Вчинок суперечливий. Такі запитання часто обмірковують в колі сусідів і друзів. Чолов’яга не був нещасним, але наклав на себе руки. Щасливого теж підстерігає спокуса ще більшого щастя. Якщо спокуса перемагає, кінець недалеко. Нова щаслива країна виправить деякі вади старої. Порівняно з новим місцем, на старому чоловік був нещасним, хоча воно тоді таким не здавалося.
Багато хто за своєю справжньою натурою непосидючий. Така людина за жодних умов не згодна довго сидіти на одному місці або затримуватися на одній роботі. Міняє коханих з таким само темпом. Чи слід тлумачити це як нещастя, відштовхуючись від попереднього визначення? Вона завжди знайде вагому причину звільнитися з роботи і змінити ситуацію на нову. Але чи причина дійсно вагома? Не обов’язково. З таким самим успіхом людина просто може бути невгамовною, змінювати місце, як одежу, вже тому, що це весело. Вона хоче так жити. Вона не нещасна, бо не має вагомої причини йти. Нещасний завжди має своє пояснення власним дивним діям. Багато хто непосидючий і всім невдоволений.
Припустимо, що наш бродяга також не вимушений полишати місце, де йому добре. Тому він не нещасний. Має можливість і дозвіл прийти до норми, отже, ніякого приводу для нещастя немає. А втім, він іде і до того ж без жодної зрозумілої іншим причини. Він щасливий бути там, де хоче.
Коротко підсумую, що інколи людина щаслива. Тоді вона не має причин кудись іти. Інколи вона отримує, що хоче. Людина щаслива, коли отримує насолоду. Серед насолод вона відчуває щастя. Насолода — вагома причина не рухатися з місця. Розумна людина якомога довше затримається там, де отримують насолоду,
