Тотальний опір. Частина 1 - Ганс фон Дах

25

Демонтаж бортових кулеметів і зенітних установок, збір ручних гранат, пістолетів і автоматів, що належали загиблим екіпажам танків; підбирання кулеметних і гарматних набоїв. Артилерійські снаряди можуть бути використані як джерело вибухівки. Див. сс. 69-75.

26

Збір пістолетів загиблих членів екіпажів літаків; забирання ще наявних авіабомб і ракетних засобів збитого літака (вони також знадобляться як вибуховий заряд, див. сс. 69-75); демонтаж бортових кулеметів.

27

Деякі сучасні протипіхотні міни також оснащуються пристроями, що ініціюють вибух при спробі її демонтажу, отож, і у цьому випадку, якщо не впевнений щодо типу міни, слід застосовувати вищеописану практику безпечного демонтажу (прим. наук. ред. укр. вид.).

28

Йдеться про використовувані швейцарською армією на час написання книги протипіхотну міну фугасної дії з дерев'яним корпусом зразка 1943 року (аналог німецької Schützenmine 1942) та протипіхотну міну з металевим корпусом зразка 1959 року (аналог німецької DM 11 А/P) (прим. наук. ред. укр. вид.).

29

Встановлюються над поверхнею ґрунту і мають значний радіус суцільного ураження (прим. наук. ред. укр. вид.).

30

Одна із найлегше виготовлюваних вибухівок — отримується в результаті нітрації (сумішшю сірчаної і азотної кислот) целюлози; завдяки низькій теплостійкості використовується у виробництві різних видів бездимного пороху, та, водночас, це є недоліком, коли використовувати нітроцелюлозу як вибухівку, а тому здебільшого вона застосовується для цієї мети у різноманітних композиціях, що покращують її характеристики; добре піддається пластифікації (прим. наук. ред. укр. вид.).

31

Капсуль-детонатор № 8 (Sprengkapsel № 8) є пристроєм для детонування боєприпасів, вибухових зарядів, проміжних детонаторів чи детонаційних шнурів з допомогою вогнепровідного шнура чи капсуль-запальника. Зазвичай має вигляд алюмінієвої (рідше сталевої, цинкової, латунної, мідної чи паперової) гільзи (близько 7 мм в діаметрі), наповненої високобризантною і детонаційною вибуховими речовинами (при алюмінієвій гільзі зазвичай це: тринітрорезорцинат свинцю, азид свинцю, тетранітропентаеритрит). Номер походить від нумерації різних видів ініціюючих пристроїв, сконструйованих підприємством Alfred Nobel & Co: власне № 8 виявився найефективнішим, а тому й найбільш вживаним з-посеред інших детонаторів. Може бути складовою частиною електродетонаторів. Доволі вибухонебезпечний, а тому вимагає обережного поводження і транспортування у спеціальному упакуванні (прим. наук. ред. укр. вид.)

32

Тут може йтися як про німецьку Tellermine 35 Stahl, створену 1935 року і прийняту на озброєння Вермахтом 1937 року, так і про власне швейцарську протитанкову Streumine 37 і її пізніший інваріант Streumine 49 (згадана вище під А); 1960 року їм на заміну були запроваджені Panzermine 60 (виробник Poudreries Reunies de Belgique), що перебували на озброєнні швейцарської армії до 2001 року (прим, наук, ред. укр. вид.).

33

Йдеться про малокаліберну (4-6 мм) вогнепальну зброю, що використовує «набої Флобера» — малопотужні набої колового запалювання, у якому роль штовхаючого елемента відіграє сам вибуховий складник капсуля; відсутність або незначна кількість пороху у гільзі такого набою забезпечує практичну беззвучність пострілу (прим. наук. ред. укр. вид.).

34

Застрягання снаряда чи кулі в стволі (з подальшою детонацією чи без неї), коли з якихось причин бракне енергії для повноцінного його вистрілювання (прим. наук. ред. укр. вид.).

35

Щоби не трапилося якогось лиха, диверсант має легко й упевнено відрізняти телефонні стовпи від високовольтних ліній передачі. У випадку з телефонними комунікаціями проводи натягнені паралельно (ізолятори розташовані по обидва боки стовпа на однаковій висоті). У випадку з лініями електропередач проводи натягнені зміщено (ізолятори розміщені по обидва боки стовпа на різній висоті).

36

Абревіатура від «Сигналізація, централізація і блокування» — система пристроїв на залізниці, що гарантує їй безпечність та високу пропускну здатність (прим. наук. ред. укр. вид.).

37

Швейцарська граната, прийнята на озброєння 1943 року. У різних модернізованих варіантах перебувала на озброєнні швейцарської армії до 1980-х років. Наступального типу, із алюмінієвим корпусом, містить 380 г тротилу. Може бути перетворена в оборонну завдяки додатковому рубленому кожуху, що, коли потрібно, одягається на корпус гранати. Сповільнення детонації відбувається завдяки трубчастому запалу тертьового типу, розміщеному у рукоятці (прим, наук. ред. укр. вид).

38

Йдеться про заповнену вибухівкою трубу, приблизно 5 см у діаметрі: при довжині труби від 0,28 м. (1 кг. вибухівки) до 1,50 м. (6 кг. вибухівки) заряд кваліфікується як «трубний», а при довжині близько 2 м. — як «подовжений». Застосовується для пробивання дротових та інших перепон, для миттєвого виривання проходів у ґрунті тощо. Інша назва — «банґалорська торпеда» (прим. наук. ред. укр. вид.).