Тотальний опір. Частина 1 - Ганс фон Дах
в) резерв.
* * *
■ Місцеве населення, яке чинить цивільний спротив, допомагає формації малої війни так:
а) передає розвідувальні дані про місце перебування ворога, його бойову готовність та опорні пункти, місця дислокації постів, склади зброї, звички вартових;
б) проводить рекогностування вільних територій, придатних для штурмових загонів;
в) розвідує конспіративні шляхи для проникання штурмових загонів на необхідні позиції (каналізаційними каналами, задніми дворами, садами, непомітний в'їзд на моторизованих засобах тощо).
Проведення акції:
■ Переодягнені у цивільний одяг командири штурмових загонів вивчають об'єкти, на які здійснюватиметься напад.
■ Штурмові загони інфільтруються в місцевість і займають добре замасковані позиції (сховища в каналізації, квартири та офісні приміщення неподалік від об'єктів нападу).
■ Прикриття ізолює поле бою.
■ Штурмові загони блискавично атакують найважливіші об'єкти і займають їх.
■ У дію вступає резерв, остаточно зачищає місцевість від ворога і разом із загонами прикриття відбиває спроби деблокування.
Резерв негайно ж моторизується. Тож до об'єктів нападу штурмових загонів належать і великі гаражі. Водіїв приділяють до резерву.
(Далі див. ч. 2, сс. 131-133).
Додаток
Схематична таблиця «Мала війна»
Виникнення і поширення малої війни
І. Початкова стадія — міць ворога зростає
II. Перехідна стадія — міць ворога досягла своєї кульмінації
III. Посилення нашого опору — це кінець влади ворога
«Ніколи не капітулювати»
За нашим супротивником стоїть антидемократичний режим. Цей режим настільки глибоко втручається в приватну сферу кожної особи, що в жодному разі не можна припиняти боротьбу навіть після поразки війська.
Підкорення означатиме відмову від самих себе, тож про це взагалі не може йти мова. Боротьбу необхідно продовжувати аж до повного знищення агресора. Іншого виходу немає!
Якщо двоє супротивників борються один із одним до кінця, то в завершальній фазі неминуче дійде до малої війни та цивільного руху опору.
Ті з військових командирів, які недооцінюють або навіть зневажливо ставляться до малої війни, помиляються, адже не враховують сили серця.
Останню і, визнаймо це, наймоторошнішу битву поведуть цивільні громадяни. І цю битву супроводжуватимуть страти, депортації та концентраційні табори.
Ми вистоїмо у цій битві, тому що кожен із нас глибоко в серці, навіть якщо на позір він грубуватий і несентиментальний, вірить у старе і знову надзвичайно актуальне гасло:
«Краще померти стоячи, аніж жити на колінах!»
майор Ганс фон Дах
Примітки
1
Уперше була розроблена німецькими військовими експертами. Див., наприклад: Decker, Carl. Der kleine Krieg im Geiste der neueren Kriegsführung. — Berlin, 1826; Brandt, Heinrich von. Der kleine Krieg in seinen verschiedenen Beziehungen. — Berlin, 1850; Erlach, Franz von. Die Freiheitskriege kleiner Volker gegen groβe Heere. — Bern, 1867; Boguslawski, Albrecht. Der Kleine Krieg und seine Bedeutung für die Gegenwart. — Berlin, 1881; Widdern, Georg Cardinal von. Der Kleine Krieg und der Etappendienst. — Berlin, 1906; Balck, William. Kleiner Krieg. — Berlin, 1923; Hierl, Konstantin. Kriegfiihrung mit improvisierten Heeren. — Berlin, 1923.
2
Gambone, Michael. Small wars. Low-intensity threats and the American response since Vietnam. — Knoxville, 2012; Daase, Christopher. Kleine Kriege, groβe Wirkung: Wie unkonventionelle Kriegführung die Internationale Politik verändert. — Baden-Baden, 2014.
3
Див.: Decker, Carl. Der kleine Krieg im Geiste der neueren Kriegsführung. — Berlin, 1826.
4
Див.: Ewald, Johann von. Abhandlung über den kleinen Krieg. — Kassel, 1785.
5
Див.: Gambetta, Léon. La guerre dans la province / Documents officiels, publ. par Georges d'Heylli. — Paris, 1871.
6
Книга вперше була видана 1957 року Швейцарською спілкою унтер-офіцерів. Загалом вона складається із семи томів. Видавництво «Астролябія» видає лише перший том (у 2-х частинах). Інші ж, на нашу думку, не викликатимуть зацікавлення в українських читачів: вони присвячені хімічній зброї, специфічним видам швейцарської стрілецької зброї, вибухових пристроїв, глушників та гранат.
7
Саме так витлумачував поняття «малої війни» автор виданої Українською Військовою Організацією брошури «Мала війна», яку вилучила польська поліція під час обшуку помешкання Романа Шухевича у 1927 році. Див.: № 11 Львівського мілітарного альманаху «Цитаделя».
8
Див., наприклад: Ludendorff, Erich. Der totale Krieg. — München, 1935.
9
Прикладом цього може слугувати витіснення у 1945 році японських військ із Бірми завдяки взаємодії британської Екзекутиви Спеціальних Операцій і 14-ї армії, а також теперішня неоголошена війна Росії проти України.
10
Ідеться про т. зв. «Швейцарський редут» (Schweizer Reduit, Réduit Suisse) — систему укріплень у центральній частині Швейцарії, що почала розбудовуватися з кінця XIX століття і досі, попри демілітаризацію частини її об'єктів, все ще залишається важливим елементом швейцарської концепцїї оборони країни (прим, наук. ред. укр. вид.).
11
Тут ідеться про гіпотетично можливу операцію потенційного супротивника. Нині можна говорити лише про один відомий реальний план — розроблену німецьким та італійським командуваннями операцію «Таненбаум», яка, однак, не була реалізована: у тому числі з огляду на здатність швейцарської армії завдати серйозних втрат агресорові (прим, наук. ред. укр. вид.).
12
Історичні приклади з Другої світової війни:
1. Концентраційні табори націонал-соціалістів; спроба винищення цілих рас або ж прошарків населення, як-от переслідування євреїв; діяльність «айнзацкомандо» (виконавчих груп Вермахту, створених для ліквідації цивільного населення) на окупованих територіях Радянського Союзу тощо; за націонал-соціалістичного панування загинуло (від голоду, від рабської праці, убито, зникло безвісти), зокрема, 6 млн. євреїв, 7 млн. радянських мирних жителів, 4,2 млн. польських цивільних, 130 тис. німецьких борців руху опору тощо.
2. Примусове вивезення на роботи:
а) націонал-соціалісти вивозили з усієї окупованої Європи до Німеччини робочу силу; прикладом цього є «остарбайтери»: на примусові роботи було вивезено 2 млн. (згідно із сучасними даними — 2,8 млн. осіб, 2,2 млн. із яких були