ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо

137

Ретроспективний щоденник охоронця.

138

Керос був вісімнадцятирічним першокурсником, який обдумував можливість стати соціальним працівником.

139

Звіт охоронця після інциденту.

140

Якщо не зазначено інше, усі діалоги в’язнів і охоронців взято зі стенограм відеозаписів експерименту.

141

Адресований мені лист державного захисника (29 серпня 1971 року).

142

Крижана людина (англ. Iceman)—прізвисько Річарда Куклінскі—найманий убивця, що вславився холоднокровністю.—Прим. пер.

143

Дебрифінг стресу критичного інциденту (ДСКІ)—першочерговий лікувальний метод, що застосовується до жертв травматичних стресів: як-от терористичні акти, стихійні лиха, зґвалтування та інші прояви насильства. Однак нещодавні емпіричні дані поставили під сумнів його терапевтичну цінність, а в деяких випадках виявили, що він навіть може призвести до зворотних результатів, підсилюючи і продовжуючи негативну емоційну складову стресу. Примушування людей висловлювати свої емоції в деяких випадках зміцнює, а не послаблює негативні думки. Деякі посилання на тему: В. Litz, М. Gray, R. Bryant, A. Adler, «Early Intervention for Trauma: Current Status and Future Directions», Clinical Psychology: Science and Practice 9 (2002) - C. 112-134; R. McNally. R. Bryant, A. Ehlers, «Does Early Psychological Intervention Promote Re covery from Posttraumatic Stress?» Psychological Science in the Public Interest 4 (2003).—стор. 45-79.

144

Ретроспективний щоденник в’язня.

145

Ретроспективний щоденник охоронця. Учасникам заплатили за один тиждень, а за другий (через завершення дослідження)—ні. За кожен день і охоронці, і в’язні отримували по 15 доларів.

146

Ретроспективний щоденник охоронця.

147

Підсумкове інтерв’ю в’язня.

148

Підсумкове інтерв’ю в’язня.

149

Ретроспективний щоденник в’язня.

150

Ретроспективний щоденник охоронця.

151

Підсумкове інтерв’ю в’язня.

152

Ретроспективний щоденник в’язня.

153

Підсумкове інтерв’ю охоронця.

154

Опитування охоронця після експерименту.

155

Ретроспективний щоденник охоронця.

156

Ретроспективний щоденник охоронця.

157

Опитування в’язня після експерименту.

158

Ретроспективний щоденник охоронця.

159

Аудіозапис інтерв’ю з охоронцем.

160

Ретроспективний щоденник охоронця.

161

Стенограма інтерв’ю для: Quiet Rage: The Stanford Prison Experiment.

162

Інтерв’ю для NBC Chronolog (листопад 1971 року).

163

Ретроспективний щоденник охоронця.

164

Ретроспективний щоденник охоронця.

165

Прізвисько Гельманна—«Джон Уейн»—відкриває цікаву паралель, про яку я дізнався від мого колеги Джона Штайнера. Джон Штайнер, почесний професор соціології в Сономаському державному університеті, пережив Голокост, у підлітковому віці декілька років перебував у концтаборі Бухенвальд. Коли він дізнався, що наші в’язні прозвали одного з найгірших охоронців «Джоном Вейном», то повідав про паралель із власного досвіду: «Ну, всі охоронці в таборі для нас були анонімами. До них ми зверталися лише “Herr Lieutenant” чи “Пане офіцере СС”, але ми не знали їхніх імен. Проте одному з охоронців, який був найгіршим з усіх, ми також дали прізвисько. Він без причини стріляв у людей, убивав, карав і штовхав на електричну огорожу. Його жорстокість нагадувала ковбоїв з Дикого Заходу. Тож ми називали його “Том Мікс”, але тільки поза очі». Том Мікс—актор, який зіграв жорстокого ковбоя у фільмах 1930-х років, а згодом схожими ролями вславився Джон Уейн.

166

Підсумкове інтерв’ю охоронця.

167

Опитування охоронця після експерименту

168

Опитування в’язня після експерименту

169

«Концепція набутої безпорадності» вперше прийшла з досліджень під проводом Мартіна Селігмана над тваринами. У цих експериментах собаки отримували електроудари, від яких не могли втекти. З часом вони піддавались і переставали чинити опір. Тепер вони не пробували втекти, навіть якщо отримували нагоду легко уникнути удару. Пізніші дослідження показали паралелі з людьми, які, чуючи неприємний звуковий шум, з яким нічого не могли вдіяти, швидко переставали пробувати його змінити, навіть якщо така нагода випадала. Паралелі також є очевидними в клінічній депресії, у підданих насильству дітей чи жінок, військовополонених чи деяких мешканців старечих будинків. Деякі посилання з теми: М.Е.Р. Seligman, Helplessness: On Depression, Development and Death (San Francisco: Freeman, 1975); D. S. Hiroto, «Loss of Control and Learned Helplessness», Journal of Experimental Psychology 102 (1974),—C. 187-193; J. Buie, «Control' Studies Bode Better Health in Aging», АРА Monitor, липень 1988 року.—C. 20.

170

Найкращим довідником із зібраних нами даних та їх статистичного аналізу є наша перша наукова стаття: Craig Haney, Curtis Banks, Philip Zimbardo, «Interpersonal Dynamics in a Simulated Prison», International Journal of Criminology and Penology 1 (1973),—C. 69-97. Оскільки цей журнал уже не існує, PDF статті можна знайти на www.prisonexp.org і www.zimbardo.com. Див. також: Р. G. Zimbardo, С. Haney, W. С. Banks, D. Jaffe, «The Mind is a Formidable Jailer: A Pirandellian Prison», The New York Times Magazine, April 8, 1973, —C. 36ff; ma P. G. Zimbardo, «Pathology of Imprisonment», Society 6 (1972),—C. 4, 6, 8.

171

T. W. Adorno, E. Frenkel-Brunswick, D. J. Levinson, R. N. Sanford. The Authoritarian Personality, New York: Harper, 1950.

172

R. Christie, F. L. Geis, eds. Studies in Machiavellianism, New York: Academic Press. 1970.

173

A. I. Comrey, Comrey Personality Scales, San Diego: Educational and Industrial Testing Service, 1970.

174

Figure 16.1, «Guard and Prisoner Behavior», у: P. G. Zimbardo, R.J. Gerrig, Psychology and Ijfe, 14th ed., New York: HarperCollins, 1996.—C. 587.

175

B. Bettelheim, The