ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо
8
Elaine Pagels, The Origin of Satan. New York: Random House, 1995.—C. xvii.
9
D. Frankfurter, Evil Incarnate: Rumors of Demonic Conspiracy and Satanic Abuse in History. Princeton, NJ: Princeton University Press, 2006.—C. 208-209.
10
Книжки, які варто прочитати, щоб дослідити інші психологічні перспективи зла: R. F. Baumeister, Evil: Inside Human Cruelty and Violence. New York: Freeman, 1997; A. G. Miller, ed. The Social Psychology of Good and Evil. New York: Guilford Press, 2004; M. Shermer. The Science of Good & Evil: Why People Cheat, Gossip, Care, Share and Follow the Golden Rule. New York: Henry Holt, 2004; E. Staub, The Roots of Evil: The Origins of Genocide and Other Group Violence. New York: Cambridge University Press, 1989; J. Waller, Becoming Evil: How Ordinary People Commit Genocide and Mass Killing. New York: Oxford University Press, 2002.
11
Стрімко зростає кількість літератури з психології культури, де порівнюється поведінка, цінності та інші характеристики суспільств, які можна поділити на такі, що заохочують індивідуалізм або колективізм. Добрим текстом для початку ознайомлення з тематикою є: Н. Markus, S. Kitayama, Models of Agency: Sociocultural Diversity in the Construction of Action, y: Nebraska Symposium on Motivation, ed. V. Murphy-Berman, J. Berman, Cross-Cultural Differences in Perspectives on Self Lincoln: University of Nebraska Press, 2003.
12
Один із найкращих оглядів есенціалістичних концепцій, що часто використовуються в психології, можна знайти в: Susan Gelman, The Essential Child: Origins of Essentialism in Everyday Life. New York: Oxford University Press, 2003. Іншим вартісним джерелом, де розглядається вплив розуміння інтелекту на успіх у багатьох ділянках життя—притому есенціальний (незмінний) погляд висувається проти інкрементального (змінного), — є підсумування Карол Двек її багаторічних оригінальних дослідень: С. Dweck, Mindset:
The New Psychology of Success. New York: Random House, 2006.
13
Конструктивний підхід до роботи з такою агресією в школі можна знайти в праці мого колеги Елліотта Аронсона. Він використовує сили психологічних знань і пропонує дорожню карту змін соціального середовища школи так, щоб співпраця і співчуття замінили суперництво і несприйняття:
Е. Aronson, Nobody Left to Hate: Teaching Compassion After Columbine. New York: Worth, 2000.
14
Heinrich Kramer, Jakob Sprenger, The Malleus Maleficarum of Kramer and Sprenger.
The Witches’ Hammer (зредаговано та перекладено: Rev. Montague Summers.
New York: Dover, 1486/1948). Твір написав німецький чернець-домініканець. Цікавий скорочений виклад і коментарі Стефані де-Баррі (1994) (режим доступу: http://web.archive.org/web/20050323085727/http://www.users.bigpond.net.au/greywing/Malleus.htm).
15
Цю химерну теологію слід розглядати крізь призму загальноприйнятного тоді насильства щодо жінок. Історик Анна Бартсов показує, наскільки воно було поширеним, системним та суспільно сприйнятним, що й дало поштовх цьому «відьомському божевіллю»: A. L. Barstow, Witchcraze: A New History of European Witch Hunts. San Francisco : HarperCollins, 1995.
16
C. Wright Mills, The Power Elite. New York: Oxford University Press, 1956.—C. 3-4.
17
Sam Keen, Faces of the Enemy: Reflections on the Hostile Imagination (доповнене видання: NewYork: Harper & Row, 1986/2004). Також варто переглянути потужний фільм за цією працею, знятий режисером Білом Джерсі та Семом Кіном. Докладніше див.: www.samkeen.com.
18
Гомер, Іліада. Пісня шоста, рядок 58-60 (переклад Бориса Тена).
19
L. W. Simons, «Genocide and the Science of Proof», National Geographic за січень 2006 року, c. 28-35. Також див. проникливий аналіз масових убивств у розділі: D. G. Dutton, Е. О. Doyankowski, М. Н. Bond, Extreme Mass Homicide: From Military Massacre to Genocide, y: Aggression and Violent Behavior, вип. 10, травень—червень 2005 року. — С. 437-473.
20
Декотрі з цих сумних історій про використання ґвалтування як знаряддя терору щодо незгідних крутиться довкола однієї жінки, яку Петер Лендесман у своєму розслідуванні назвав «Міністром зґвалтувань» у своєму звіті для журналу: Р. Landesman, «А Woman’s Work», The New York Times за 15 вересня 2002 року (c. 82-ff.l31). Всі наступні цитати походять звідси.
21
J. Hatzfeld, Machete Season: The Killers in Rwanda Speak. New York: Farrar, Straus and Giroux, 2005.
22
R. Dallaire, B. Beardsley, Shake Hands with the Devil: The Failure of Humanity in Rwanda. New York: Carroll and Graf, 2004.
23
Психолог Роберт Джей Літтон, автор праці «The Nazi Doctors», аргументує, що на війні ґвалтування є часто умисним знаряддям, мета якого—надзвичайно принизити і спричинити страждання не лише конкретній жертві, а й усьому її оточенню. «Жінка є символом чистоти, довкола якого повстає сім’я. Тому брутальний напад на нього стигматизує всіх. Це приниження відлунює серед уцілілих і в усіх їхніх сім’ях. У цей спосіб ґвалт є гіршим, ніж смерть» (Landersman, с. 125. Також див.: A. Stiglmayer, ed. Mass Rape: The War Against Women in Bosnia-Herzegovina. Lincoln: University of Nebraska Press, 1994).
24
I. Chang, The Rape of Nanking: The Forgotten Holocaust of World War II. New York: Basic Books, 1997.—C. 6.
25
A. Badkhen, «Atrocities Are a Fact of All Wars, Even Ours», San Francisco Chronicle за 13 серпня 2006 року. — C. E1-E6; D.Nelson and N. Turse, «А Tortured Past», Los Angeles Times за 20 серпня 2006 року. -C. Al, ff.
26
A. Bandura, B. Underwood, M. E. Fromson, «Disinhibition of Aggression Through Diffusion of Responsibility and Dehumanization of Victims», Journal of Research in Personality, 9 (1975). —C 253-269.
