Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

1) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої посадової особи цього ві­домства чи посадової особи іншого відомства;

2) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випад­ках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, — за від­сутності цих умов;

3) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально;

4) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти (зокре­ма, катування, нелюдське поводження, нанесення побоїв, мордування тощо).

Відсутність порушення з боку засудженого може бути за таких обставин:

а) відсутність події правопорушення (юридичного факту), тобто відсут­ність певних життєвих обставин, ситуацій, з якими юридичні норми пов’язу­ють виникнення, зміну або припинення правовідносин;

б) відсутність складу правопорушення (одного з його елементів — об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта, суб’єктивної сторони — або однієї з обов’язко­вих ознак правопорушення);

в) недоведеність вини правопорушника (принцип законності, що закріпле­ний у ст. 19 Конституції України та ст. 5 КВК України — див. коментар до стат­ті, що коментується).

25. У частині 14 статті, що коментується, йдеться про строк погашення дис­циплінарного стягнення (шість місяців з дня його відбуття).

Погашення раніше накладеного стягнення — це автоматичне його припи­нення при встановленні певних, передбачених законом умов. До таких, зокре­ма, відносять:

а) засуджений не був підданий новому стягненню — це означає, що якщо особа й вчинила дисциплінарний проступок, але з тих чи інших причин не бу­ла притягнута до відповідальності (з часу застосування попереднього стягнен­ня або вчинення проступку пройшло шість місяців, стягнення було скасовано і т. ін.), то вона вважається такою, що не піддавалась дисциплінарному стягнен­ню. У цьому разі, на відміну від, наприклад, кримінальної відповідальності, строки погашення стягнення по попередньому проступку не зупиняються й не перериваються, якщо засуджений вчинить нове правопорушення (статті 49, 80 КК);

б) відлік шестимісячного терміну, встановленого для погашення стягнен­ня, розпочинається з початку першої доби від дня відбуття стягнення по попе­редньому проступку;

в) раніше накладене стягнення було знято достроково в порядку, визначе­ному ст. 131 КВК України.

26. Перелік близьких родичів наведений у ч. 1 ст. 110 КВК України.

При накладенні стягнення засуджений вправі в установленому порядку повідомити про це одного з близьких родичів (по телефону або у ході поба­чення — ст. 110 КВК; короткочасного виїзду за межі УВП — ст. 111 КВК; шля­хом листування — ст. 113 КВК; через адвоката — ст. 110 КВК).

27. Адвокат (від лат. advocatus, буквально — покликаний на допомогу) — особа, яка надає фізичним і юридичним особам різні види юридичної допомоги, передбачені законодавством. Порядок залучення адвокатів до надання по­слуг визначений у Законі України «Про адвокатуру».

28. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16 листопа­да 2000 р. № 13-рп (про право вільного вибору захисника), до інших фахівців у галузі права належать особи, які мають документ встановленого зразка про вищу юридичну освіту.

29. Доручення — це цивільна угода, за якою одна сторона (повірений) зобо­в’язана виконати від імені й за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юри­дичні дії (укласти договір, отримати майно тощо).

Як зазначено у ст. 246 ЦК України, від імені юридичної особи доручення вправі виконувати уповноважена на це її установчими документами особа. Одним з таких документів є довіреність (статті 244—247 ЦК), тобто такий письмовий документ, який видається іншій особі для представництва перед третіми особами (у ч. 15 статті, що коментується, третіми особами виступають посадові особи УВП).

1. Правом застосовувати заходи заохочення і стягнення, передбачені стат­тями 130 і 132 цього Кодексу, користуються начальник колонії або особа, яка виконує його обов’язки, а також його прямі начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть застосовувати також заступник начальника колонії, началь­ник відділення соціально-психологічної служби колонії в межах, передбаче­них частинами другою і третьою цієї статті.

2. Заступник начальника колонії користується таким же, як і начальник цієї колонії, правом застосовувати заходи заохочення і стягнення, за винят­ком накладення дисциплінарного штрафу, скасування поліпшених умов три­мання, поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або карцер, пере­ведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери).

3. Начальник відділення соціально-психологічної служби колонії має пра­во застосовувати в усній формі такі заходи заохочення і стягнення:

подяка, дострокове зняття раніше накладеного ним стягнення;

попередження, догана, призначення на позачергове чергування по при­биранню приміщень і території колонії.

Правом застосування перерахованих у законодавчих актах (статті 130,132 КВК) заходів заохочення та стягнення користуються в повному обсязі голова Державного департаменту України з питань виконання покарань, начальники територіальних управлінь Державного департаменту України з питань вико­нання покарань в областях і заступники перерахованих посадових осіб. Таки­ми самими правами користуються начальник установи або особа, яка виконує його обов’язки. Інші посадові особи установ виконання покарань користують­ся правом застосування заходів заохочення та стягнення лише в обсязі, визна­ченому даною статтею.

1. Засуджені до позбавлення волі несуть матеріальну відповідальність за заподіяні під час відбування покарання матеріальні збитки державі згідно із законодавством. Засуджені також повинні відшкодувати збитки, заподіяні ко­лонії, і додаткові витрати, пов’язані з припиненням втечі засудженого, ліку­ванням