Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

7. Про черговість залучення засуджених до прибирання приміщень і тери­торії колонії див. коментар до ст. 118 КВК України. Стягнення у виді «позачер­гового чергування» не звільняє особу від виконання безоплатних робіт згідно з графіком, які засуджений зобов’язаний виконувати у неробочий час і не більш як по дві години на день.

8. Штраф — це грошове стягнення, що накладається на громадян і посадо­вих осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановле­ному КУпАП (ст. 27) та іншими законодавчими актами України.

За вчинення адміністративних проступків засуджені можуть бути притяг­нуті до адміністративної відповідальності, одним із видів якої є дисциплінар­ний штраф.

9. Відповідно до ч. 1 ст. 95 КЗпПУ, мінімальна заробітна плата — це зако­нодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану пра­цю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної зарплати не включають­ся доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Розмір міні­мальної зарплати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про оплату праці».

10. Порядок обладнання камер у ПКТ, ОК, ДІЗО, карцерів та ПКТ виправ­них колоній максимального рівня безпеки визначений у п. 17 ПВР УВП, а по­рядок поміщення і умови тримання засуджених на цих об’єктах у виді дисци­плінарного стягнення — у п. 88 ПВР УВП (додатки 36—37).

11. Порядок переведення засуджених, які тримаються у виправних коло­ніях, до ПКТ (ОК) на строк до трьох місяців встановлений у п. 84 ПВР УВП (додатки 33, 34), а саме:

а) засуджені, які злісно порушують режим відбування покарань (ст. 133 КВК), переводяться з дільниці соціальної реабілітації (ст. 99 КВК) до діль­ниці ресоціалізації (ст. 96 КВК) або дільниці посиленого контролю (ст. 97 КВК);

б) із звичайного жилого приміщення — в ПКТ колонії максимального рів­ня безпеки (ст. 140 КВК).

12. Вагітність — це стан жінки в період розвитку в її організмі плоду; про­цес розвитку плоду із заплідненої яйцевої клітини в материнському організмі людини.

В умовах УВП стан вагітності жінки визначають представники медперсо­налу колонії або територіальних органів охорони здоров’я, які запрошуються для надання консультацій засудженим (див. коментар до ст. 116 КВК), на під­ставі вимог законодавства про охорону здоров’я та відомчих нормативних ак­тів ДКВС України і МОЗ України. Цей факт має бути документально підтве­рдженим.

Це означає, що дисциплінарне стягнення до жінок, які мають документаль­но підтверджену вагітність, у виді їх поміщення в ДІЗО, карцер, ПКТ, ОК за­стосовувати не можна.

13. Про особливості відбування покарання в УВП жінками, які мають ді­тей у будинках дитини при виправних колоніях, див. коментар до ст. 141 КВК України.

14. Інвалід (франц. invalide, нім. Invalide, від лат. invalidus — безсилий, слабкий, хворий) — особа зі стійким розладом функцій організму, зумовле­ним захворюванням, травмою або уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності особи та викликає потребу в соціальній допомозі і захисті.

Порядок визначення інвалідності у громадян України та їх соціального захисту встановлений у Законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та іншими нормативно-правовими актами. Більш деталь­но це питання розкрито у коментарі до ст. 116 КВК України.

Засуджені, які мають документально підтверджений факт інвалідності пер­шої групи, не можуть в УВП притягатися до дисциплінарної відповідальності у виді поміщення в ДІЗО, карцер, ПКТ, ОК.

Злісним порушником установленого порядку відбування покарання є за­суджений, який не виконує законних вимог адміністрації, необґрунтовано від­мовляється від праці (не менш як три рази протягом року); припинив роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів; вживає спиртні напої, нарко­тичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби; виготовляє, зберігає, купує, розповсюджує заборонені предмети; бере участь у настільних та інших іграх з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди; вчинив дрібне хуліганство; систематично ухиляється від лікування захворю­вання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб, а також вчинив про­тягом року більше трьох інших порушень режиму відбування покарання, за умови, якщо за кожне з цих порушень за постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов’язки, були накладені стягнення, що достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку.

1. Злісний — свідомо несумісний, упертий, який завдає шкоди, шкідливий, небезпечний.

У статті, що коментується, йдеться про два види злісного порушення уста­новленого порядку відбування покарання: а) одиничні, які за характером вчи­нених проступків є тяжкими (зухвалими — зневажливими, грубими); б) мно­жинні, що складаються з декількох проступків. Зокрема, до одиничних право­порушень, що складають зміст поняття «злісний порушник», відносять дрібне хуліганство, припинення роботи з метою вирішення трудових та інших конф­ліктів тощо.

2. До засуджених, які не виконують законних вимог адміністрації, слід віднести осіб, що відкрито відмовляються від виконання конкретних законних вимог представника адміністрації УВП, що в силу свого посадового ста­новища має право пред’являти таку вимогу, а засуджений був зобов’язаний і міг їх виконати, але умисно не виконав (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1993 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини, пов’язані з порушенням режиму відбування покарання в місцях по­збавлення волі»). При цьому обов’язковими ознаками невиконання законних вимог адміністрації є демонстративність, зухвалість такої відмови. Разом з тим, порушення засудженим встановленого порядку відбування покарання не міс­тить ознак невиконання вимог адміністрації УВП, якщо її представник не звер­тався до засудженого з конкретними вимогами з цього приводу.

3. Необґрунтовано — не підтверджено фактами, серйозними доказами,