Українські традиції - Автор невідомий

«Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?» «Ой мамо, мамо, Гриць жалю не має, Нащо ж Гриць, мамо, разом двох кохає! (Двічі) Нехай же не буде ні тій, ні мені, Нехай достанеться Гриць сирій землі!» «Оце ж тобі, Грицю, я так ізробила, Що через тебе мене мати била! (Двічі) Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата — Із чотирьох дощок дубовая хата!» Місяць на небі
Місяць на небі, зіроньки сяють, Тихо по морю човен пливе. (Двічі) В човні дівчина пісню співає, А козак чує, серденько мре. Пісня та мила, пісня та люба Все про кохання, все про любов, (Двічі) Як ми любились та й розійшлися, Тепер зійшлися навіки знов. Ой очі, очі, очі дівочі, Темні, як нічка, ясні, як день. (Двічі) Ви ж мені, очі, вік вкоротили, Де ж ви навчились зводить людей? Чорнії брови, карії очі
Чорнії брови, карії очі, Темні, як нічка, ясні, як день! (Двічі) Ой очі, очі, очі дівочі, Де ж ви навчились зводить людей? Вас і немає, а ви мов тута, Світите в душу, як дві зорі. (Двічі) Чи в вас улита якась отрута, Чи, може, справді ви знахарі? Чорнії брови,