Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

злочинів засудженими (спеціальне попередження); 3) запобігання вчиненню нових злочинів іншими особами (загальне попередження). Так, окрім вказаних, трудове виховання має еконо­мічну, соціальну та оздоровчу цілі.

5. Економічна мета праці полягає в тому, що особи, засуджені до позбав­лення волі, працюють на себе і на країну, громадянами якої вони є. Працюю­чи, засуджені створюють певні матеріальні цінності, які використовуються в нашому суспільстві.

6. Соціальна мета праці досягається тоді, коли в місцях позбавлення волі вона зорганізована так, щоб отримані засудженими виробничі навички, спеці­альність і кваліфікація могли бути використані ними після звільнення з місць відбування покарання. Для здійснення цієї мети в установах виконання пока­рань створюється, як правило, власне виробництво, організовується професій­не навчання засуджених.

7. Праця в УВП має ще оздоровчу мету. Беручи участь у суспільно корис­ній роботі, засуджені в такий спосіб зберігають своє здоров’я, оскільки нероб­ство не тільки морально калічить людину, а й призводить її до фізичної дегра­дації. Отже, гадаємо, правильною є позиція тих вчених і практичних робітни­ків, які вважають, що всіх без винятку засуджених до позбавлення волі слід залучати до посильної праці.

8. Естетичне виховання як один із напрямків соціально-виховної роботи з засудженими визначений в кримінально-виконавчому законодавстві вперше. Раніше цей напрямок виховання відносили до культурно-масової роботи за­суджених, тому естетичному вихованню приділялося значно менше уваги, ніж іншим формам. Під естетичним вихованням розуміється процес цілеспрямо­ваного розвитку здатності особистості до повноцінного сприйняття і правиль­ного розуміння прекрасного у мистецтві й дійсності. Естетичне виховання пе­редбачає вироблення у засуджених системи художніх уявлень, поглядів і пе­реконань, які б забезпечували задоволення від того, що є дійсно естетично цінним. Основою, на якій здійснюється естетичне виховання засуджених, є пев­ний рівень художньо-естетичної культури особистості, її здатності до естетич­ного освоєння дійсності. Цей рівень виявляється як у розвитку всіх компоне­нтів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, оцінок, смаків, по­треб, ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворної діяльності у мистецтві, праці, побуті, людських взаєминах. Формування у засуджених певної системи уявлень, поглядів, які зможуть допомогти їм виробити в собі дійові критерії естетичних цінностей, бажання боротися проти всього потвор­ного, низького, що найбільш проявляється у субкультурі засуджених, готов­ність та уміння вносити елементи прекрасного у своє життя.

Завданням естетичного виховання є не тільки розширення художнього сприймання, списку прочитаних книг, почутих музичних творів, а й організа­ція людських почуттів, духовного росту засуджених, регуляція і корекція їх поведінки.

Естетичне виховання проникає у всі сфери життя, воно забезпечується всі­ма ланками соціально-виховної роботи і використовує багатство і різноманіт­ність її засобів. Естетичне виховання слід запроваджувати комплексно, оскіль­ки воно є частиною морального, трудового, фізичного та санітарно-гігієнічно­го виховання.

9. Керівна роль у забезпеченні цілеспрямованості естетичного виховання відводиться працівникам соціально-психологічної служби, учителям загально­освітніх шкіл і представникам громадськості.

10. Фізкультурно-оздоровчі заходи засуджених і проведення спортивно- оздоровчих робіт з ними поряд з правовим, моральним і трудовим вихован­ням віднесені законодавством до основних форм виховної роботи з засудже­ними. Фізичне виховання є не тільки засобом розвитку і зміцнення фізичного стану осіб, які перебувають в умовах ізоляції від суспільства, а й додатковою формою підтримання нормального духовного і психологічного рівнів. В його зміст входить організація спортивних змагань, ігор, заняття у спортивних сек­ціях тощо.

Фізично-оздоровчі заходи серед засуджених провадяться в установлений розпорядком дня час і в межах установи. У колоніях мінімального рівня без­пеки з полегшеними умовами тримання, виправних центрах і дільницях соціа­льної реабілітації (адаптації) такі заходи можуть провадитися за межами жи­лої зони установи, але в межах дислокації установи. Адміністрація установ ви­конання покарань вживає заходів щодо забезпечення засуджених спортивним обладнанням, інвентарем та настільними іграми згідно з установленими нор­мами. Засудженим може бути дозволено користуватися шахами, шашками, нар­дами, доміно у вільний від роботи час.

11. Санітарно-гігієнічне виховання також уперше посіло своє законодавче місце серед основних напрямків соціально-виховної роботи із засудженими. Основними вимогами санітарно-гігієнічного виховання засуджених є правиль­ний догляд за тілом, обличчям, волоссям, нігтями, дотримання гігієни харчу­вання, побуту, праці та чергування протягом дня розумового й фізичного на­вантаження.

В установах виконання покарань забезпечується дотримання санітарно- гігієнічних і протиепідемічних правил. Особи, які прибули до установ вико­нання покарань, проходять комплексну санітарну обробку, що включає для чо­ловіків, зокрема, стрижку волосяних частин голови, підборіддя, бороди, вусів. Не менш як один раз на сім днів засудженим організовується миття в лазні з обов’язковою зміною натільної та постільної білизни, а за потреби — стрижка волосяних частин голови, підборіддя, бороди, вусів. Періодично проводиться дезінфекція водогінних мереж, приміщень для проживання, харчування та ін­ших комунально-побутових і кухонно-складських приміщень. Забезпечується чітка робота пральні, сушильні, перукарні, дезкамери та інших об’єктів кому­нально-побутового призначення. У виправних колоніях середнього та макси­мального рівнів безпеки, секторах максимального рівня безпеки та дільницях посиленого контролю всім засудженим, які тримаються у камерах, надаються щоденні прогулянки тривалістю одна година, а тим, які працюють за межами приміщень, — такою самою тривалістю в неробочі дні. Засуджені до довічного позбавлення, хворі на туберкульоз, забезпечуються щоденною прогулянкою тривалістю до двох годин. Засудженим чоловікам забороняється мати боро­ду, дозволяється мати коротку зачіску, але в разі застосування до них стяг­нень у виді поміщення до ДІЗО, карцеру, переведення в ПКТ вони підлягають стрижці.

Стаття 125. Загальноосвітнє і професійно-технічне навчання за­суджених до позбавлення волі

1. У колоніях відповідно до законів України «Про освіту» і «Про загальну середню освіту» для засуджених забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти.

2. Засудженим, які бажають підвищувати свій загальноосвітній рівень, не­залежно від віку створюються умови для самоосвіти, надається можливість навчання в загальноосвітніх навчальних закладах колоній, які створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядуван­ня відповідно до потреб у них і за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних кадрів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. У виховних колоніях утворюються середні загальноосвітні школи трьох ступенів. Засуджені, які навчаються в них,