Іудаїзм і сіонізм - Трохим Корнійович Кічко
Кілька років тому в Нью-Йорку вийшла книга Є. Бергера «Іудаїзм чи єврейський націоналізм», в якій наводиться така заява одного релігійного діяча-реакціонера:
«Зброї і доларів уже не досить, щоб зупинити загрозу комунізму. Для цього нам потрібна моральна й ідеологічна сила. Без неї Азія і Африка будуть втрачені, а з ними, можливо, і Західна Європа. В наш час християнський і мусульманський світ відкриває очі на небезпеку атеїзму, що поширюється під іменем комунізму. Іудаїзм може стати дуже важливою ланкою зв'язку між монотеїстичними вірами в їх боротьбі з атеїстичним комунізмом»[64].
Виступаючи в ролі старанних слуг єврейського капіталу в Америці та й у всьому світі, деякі апологети іудаїзму намагаються з позицій сіонізму довести зверхність, загальнолюдську, громадську цінність іудейської релігії. Вони знову й знову висувають на перший план «теорію» зверхності, богообраності єврейського народу. Так, відомий іудаїст, прихильник іудейської ортодоксії, Арон Варт в роботі «Сучасні євреї перед лицем вічних проблем» пише: «Бог склав свій союз зі всіма народами і в рамках цього союзу особливий союз з нами. Цим визначається становище людства і нашого народу в центрі його». Варт іде далі, підкреслюючи: «Ми повинні стати партнерами бога в питанні удосконалення світу»[65], в якому, мовляв, повинен панувати єврейський народ.
Апологети іудаїзму говорять навіть про якісь обов'язки інших людей перед євреями-іудаїстами. Так, у статті «Ейкуменічні перспективи іудаїзму» Юджін Сміт пише: «Незмірна глибина християнського обов'язку перед євреями. Істини, що змінюються, істини, що бог єдиний, що він праведний, що його любов вища за його гнів, — все це єврейські розумування, на яких засновано позитивні цінності сучасної цивілізації»[66]. Сміт радить при вивченні історії єврейського народу користуватися творами рабинів для з'ясування її краси і сили, вести діалог з іудеями для з'ясування питання, чому бог зберігає свій завіт з ними. Все це потрібно, твердить він, щоб зрозуміти значення «відродження іудаїзму в наші дні».
Звичайно, Сміт видає бажане за дійсне — присмерк іудаїзму за його відродження. Він радить створити спільні іудейсько-християнські групи, в яких євреї розтлумачили б християнам іудейські засади християнства. Все це нібито сприяло б утвердженню іудаїзму через християнство. Сміт шукає в такий спосіб для іудаїзму ще одне русло на зразок того, як іудаїзм вже продовжив своє існування в християнстві через Біблію. Нарешті, Юджін Сміт вважає вкрай необхідним «вивчення іудейських категорій думок»[67], закликає підкоритися іудаїзму: «Хай наше підкорення допоможе підготувати той день, коли ми будемо жити спільно не як євреї і неєвреї, а в поділеній свободі, в якій Христос прагнув зробити нас вільними»[68]. Завуальована ейкуменічною словесною еквілібристикою пропаганда іудаїзму має одну мету: довести пріоритет «іудейських категорій думок».
Як бачимо, клерикальні філософи та соціологи від релігії шляхом спекулятивних маніпуляцій, використання «біблейських концепцій», «концепцій Ізраїлю» тощо намагаються винайти щось на зразок «пророчого соціалізму», «соціалізму любові», «капіталістичного маніфесту» і т. д. Ці ідеологи твердять, ніби тепер капіталізм прагне до здійснення «справедливих принципів», основа яких, мовляв, лежить в релігії, і в першу чергу в іудаїзмі.
У капіталістичному світі нині стала досить модною спекуляція терміном «соціалізм». Ідеологи різних релігійних систем тією чи іншою мірою стають прихильниками так званого «пророчого», зокрема «іудейського соціалізму». Однак це не заважає їм зводити наклепи на країни соціалістичної співдружності, фальсифікувати політику комуністичних партій, цькувати демократичні організації і навіть активно виступати на підтримку агресорів.
Використовуючи релігію для захисту капіталістичного ладу, західні політики висувають її на передній край боротьби з комунізмом. Буржуазно-клерикальні організації випускають релігійні бюлетені, сповнені лютих проклять на адресу соціалістичних країн, а нині і країн арабського світу.
Протягом багатьох років зусилля деяких церковних ієрархій спрямовувалися на те, щоб допомогти імперіалістам ідеологічно підготувати нову руйнівну війну. Клерикальні пропагандисти намагаються виправдати з точки зору релігійної моралі політику гонки ракетно-ядерного озброєння, яку ведуть агресивні кола Заходу. В міру зростання багатств релігійних організацій капіталістичного світу зростає їх апарат ідеологічної диверсії, удосконалюються пропагандистські засоби, посилюються наклепницькі кампанії проти соціалістичних країн і марксистсько-ленінського вчення.
СІОНІЗМ НА СЛУЖБІ ІМПЕРІАЛІЗМУ
Як вже вказувалось, одним з найактивніших загонів антикомунізму є єврейський буржуазний націоналізм — сіонізм.
Термін «сіонізм» походить від назви пагорба «Сіон» (сіон — камінь, скеля) поблизу міста Єрусалима в Палестині, де колись, за переказами, була резиденція єврейського царя Давида та іудейський храм.
Виник сіонізм як реакційна буржуазно-націоналістична течія наприкінці XIX століття у зв'язку з боротьбою єврейської буржуазії за місце на світовому ринку та прагненням її в союзі з усією європейською буржуазією зупинити наростання революційного руху серед трудящих (у тому числі і євреїв) таких країн, як Росія, Німеччина, Англія, Франція, Австро-Угорщина.
З самого початку свого виникнення сіонізм як політична течія взяв курс на імперіалізм. Сіоністські ідеї були швидко підхоплені в США не тільки верхівкою єврейської буржуазії, а й іншими монополістами, що прагнули до світового панування і намагалися використати нову політичну течію як одне із знарядь свого проникнення в країни старого світу.
Підтримувана імперіалістами, єврейська буржуазія використала віровчення про «землю обітовану» у пропаганді ідеї колонізації євреями Палестини. Проте усі намагання створити там землеробські колонії спочатку, як правило, кінчались крахом, тому що нечисленні єврейські колоністи, які потрапляли туди, зовсім не знайомі були ані з землеробством, ані з умовами життя в цій країні. До того ж основні