Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська - Олександр Віталійович Красовицький

А проте Тор, Перун, Зевс і всі інші боги-громовержці були тієї ночі на нашому боці.

У якийсь момент наших безперервних зусиль пролунав знайомий брязкіт, і клин затвора підскочив угору, закривши досланий до нарізів снаряд і заряд..

— Гармата!

— Постріл!

Пролунав потужний рев, і наш далекобійний снаряд, поставлений на фугасну дію, полетів у ціль.

Через технічні проблеми ми не змогли дати чіткий перший залп разом з усією батареєю. Ми добряче намучилися, намагаючись закрити клин затвора вагою майже в 100 кг. Його ковзні поверхні аж ніяк не були такими, але нам усе ж це вдалося.

Наш потужний перший постріл додав адреналіну і додаткової сили нашому розрахунку. Тому стрільбу швидким вогнем ми закінчили одними з перших.

Тепер нашій батареї потрібно було виконати маневр, який полковник Химченко на німецький лад називав «уйобнзебіттен». Тобто оперативно скласти в кузов невикористаний залишок боєприпасів, гільзи, повантажити майно, скласти і підчепити до тягача гармату і швидко батареєю залишити вогневу і вибудувати колону в призначеному місці збору. У густому тумані не всім розрахунками вдалося відразу зорієнтуватися, де саме був призначений пункт збору колони під час відходу в табір після виконання завдання. Далися взнаки брак досвіду і погана виучка.

Але ми всі були дуже задоволені. Адже найголовніше, попри всі наші огріхи, нам вдалося виконати бойове завдання. Про те, що ціль уражена, нам ще сказав полковник Химченко на вогневій.

Ми ще не відійшли від емоційних і фізичних навантажень після того, як з великими труднощами якимось дивом змогли відкрити вогонь.

Але широка задоволена щира усмішка і подяка від начальника штабу бригади краще за будь-які зведення і донесення говорили про те, що ми зробили щось дуже вагоме і важливе.

• Зведення новин

• Україна відзначає 23 День Незалежності.

У Києві о 10 ранку розпочався військовий парад. Президент Петро Порошенко вийшов на головну площу країни за декілька хвилин до його початку. Президент побажав українцям миру та єдності.

Після цього було урочисто піднято прапор України.

• У Донецьку проросійські бойовики провели полонених українців «коридором ганьби» замість параду до Дня незалежності України.

Користувач YouTube dima svets виклав відео колони, якій натовп кричав «фашисти!», хтось вимагав поставити українських військових на коліна, а хтось кидав у них яйця.

• За попередню добу сили антитерористичної операції втратили 5 військових, 8 було поранено.

Про це повідомив речник інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко на брифінгу вдень у неділю.

«Протягом доби сили АТО 26 разів вступали у вогневий контакт з терористами в районі Луганська, Лужків, Червоної Поляни, Новоіванівки, Мар’їнки, Георгіївки, Авдієвки, Станиці Луганської, Веселої Гори та аеропорту Луганськ», — повідомив він.

• Населений пункт Комунар на Донеччині бойовики розстріляли з «Градів», стріляли по мирних жителях, повідомляє прес-центр АТО.

• Сили АТО продовжують зачищати від бойовиків Іловайськ та блокують шляхи сполучень між Донецьком і Горлівкою.

Про це повідомляє прес-центр АТО у зведенні за минулу добу.

• Сили АТО за останню добу завдали удару з артилерії по двох колонах бронетехніки, яка рухалася зі сторони Російської Федерації.

«Нанесено артилерійське вогневе ураження двом колонам бронетехніки без розпізнавальних знаків, яка рухалась зі сторони Російської Федерації, поблизу населеного пункту Білоярівка, Донецької області», — повідомляє прес-центр АТО у неділю вранці.

• За час проведення антитерористичної операції внаслідок бойових дій загинуло 722 військових, поранено – 2625.

Про це повідомляє прес-центр РНБО у своєму мікроблозі Твіттер.

• Ситуація в Горлівці залишається дуже напруженою.

Про це на брифінгу в неділю повідомив речник Інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко.

«За оперативною інформацією в місті спостерігається суттєве збільшення чисельності російських найманців, зокрема так званих «кадирівців»», — повідомив Лисенко.

25 серпня 2014 року

• Ігор Михайлишин «Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону ‘‘Донбас’’»

25 серпня 2014 року. Удень усе оживає. Нові наступи. Нові прориви. Нова відчайдушна оборона. Особливо сильно дістається школі. Бомблять її безупину. Обстріли почастішали після того, як ми зайняли нові позиції. Радіостанція не замовкає інформацією про нових поранених.

— Ти був у «Лєрмонтова»?

— Ні. А де він?

— В ангарі. Пішли провідаємо його.

Подалі від усіх будівель розташований металевий ангар. Командир вибрав найбільше приміщення. Двадцять метрів догори. Сорок метрів у ширину. Сто метрів у довжину. Все з бляхи. Пробити легко, але влучити в когось нереально. «Лєрмонтов», «Вілс», «М’ясник», «Бугор», «Чингіз» та «Апостол» уже облаштували нові хороми. Тут і машини свої зберігають. Тутешні масштаби вражають. Усередині стоять локомотиви. Ремонтні потяги і безліч всіляких верстатів для їх­нього рихтування. Сюди спокійно може літак поміститись. Або й два.

— Все в яму!

Знайомий вислів. Міни б’ють по ангару. А яма — під потягом. На всю його довжину. Страшенно велика. Тут може сховатись не один взвод. Ще й зверху накриття є. Чудовий притулок.

— Хорошо кладут! Машин только жалко.

— Треба їх чимось прикрити. Бо осколки з легкістю поб’ють двигуни.

Два десятки мін вдаряються об дах. Вибухова хвиля луною розростається навколо.

— Вроде успокоилось.

— А может, еще подождем?

— Не переживайте. Если будут стрелять еще, то яма недалеко.

Задираю голову догори. Там безліч дірок. Природний кондиціонер тепер буде. Міни не змогли пробити бляху. Вибухали ззовні, а рештки падали донизу. На землі багато хвостовиків.

— Добре, що так закінчилось.

— Блин! Мне в машину все-таки залетел один осколок.

— Где, друже «Мясник»?

— Да вон! Под машиной уже лужа. Масло вытекает. Теперь надо искать, чем ее починить.

— Щось ми часто починаємо втрачати машини. Треба страхувати себе.

— А посмотрите, кто к нам пришел? Друже «Камаз». Приветствую вас.

— «Амбал», «Пианист»! Где вы лазите оба? Я вас везде ищу!

— Ось ми де!

— Не смешно! У вас все при себе?

— Так.

— Тогда пошли. Будем соляру искать.

— Оце вже краще!

— Так-так-так! А куди це ви так тихо тікаєте?

— Ідемо по солярку.

— І далеко?

— Да нет. Пойдем к пожарной части.

— Це там де «Дніпро-1» стоїть?

— Да.

— Тоді я з вами.

— «Бугор», только давай быстрей!

— А я вже й готовий!

Погода надворі досить спекотна. Із тиші розумієш, що батарейні метеорологи прогнозують опади у вигляді снарядів та мін. Не можна гаяти час. Потрібно максимально швидко заправити нашу машину.

У кузові досить зручно їхати. Максимальний огляд на всі триста шістдесят градусів. Ще й вітер постійно обдуває обпалену