Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

волі — окремо від ін­ших категорій; хворі на активну форму туберкульозу легенів, психічно хво­рі — окремо між собою і окремо від здорових, у разі потреби за висновком лі­каря — в супроводі медичного працівника.

3. При переміщенні засуджених під вартою їм забезпечуються необхідні побутові й санітарно-гігієнічні умови.

4. При переміщенні засуджених під вартою вони забезпечуються колонією (органом-відправником) одягом і взуттям за сезоном, а також харчуванням за встановленими нормами на весь період прямування.

5. Переміщення засуджених під вартою здійснюється за рахунок держави.

6. Порядок переміщення засуджених під вартою визначається норматив­но-правовими актами Державного департаменту України з питань виконан­ня покарань та Міністерства внутрішніх справ України відповідно до цього Ко­дексу.

1. Засуджені направляються до місця відбування покарання, а в разі необ­хідності переміщуються з одного місця до іншого спеціальним автомобільним, залізничним, водним або повітряним транспортом під вартою, згідно з розроб­леним планом-графіком. Повітряний транспорт використовується тільки у двох випадках: а) виключної терміновості доставки; б) неможливості використання іншого транспорту. Порядок конвоювання засуджених із слідчих ізоляторів для відбування покарання встановлений Інструкцією про порядок конвоювання та тримання в судах підсудних (засуджених) за вимогою судових органів, затвер­дженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юсти­ції, Генеральної прокуратури, Верховного Суду та Служби безпеки України від 16 жовтня 1999 р. № 705/37/5/17-398/1-3/503/239, та відомчими актами.

2. Конвоювання засуджених в місця позбавлення волі здійснюється війсь­ковими частинами і з’єднаннями внутрішніх військ МВС України за місцем їх дислокації у пунктах, де немає військових частин (підрозділів) внутрішніх військ, що здійснюють конвоювання засуджених, ці завдання виконуються силами місцевих органів внутрішніх справ або служб охорони місць позбав­лення волі.

3. Переміщення засуджених здійснюється з додержанням правил про окре­ме тримання певних категорій засуджених: чоловіків окремо від жінок; непов­нолітніх — від дорослих; підслідних, які притягуються до кримінальної відпо­відальності по одній справі, — окремо між собою; засуджених до довічного по­збавлення волі — окремо від інших категорій. Окремо від інших перевозяться також іноземні громадяни та особи без громадянства, колишні співробітники суду та правоохоронних органів. За медичними висновками у супроводі медич­ного працівника установи-відправника окремо між собою і окремо від здорових доставляють хворих на активну форму туберкульозу легенів, психічно хворих. Обов’язкового медичного супроводження потребують жінки, які мають вагіт­ність понад шість місяців або дітей віком до двох років, а також ті, хто відмов­ляється від приймання їжі, хворі, які потребують за висновком лікаря медич­ного обслуговування в дорозі.

4. Засудженим при переміщенні повинні бути створені необхідні побуто­ві й санітарно-гігієнічні умови, в разі потреби вони забезпечуються одягом і взуттям за сезоном, а також харчуванням. Засуджені жінки можуть мати при собі речі жіночого туалету, а в разі слідування з дітьми віком до трьох років — також речі для догляду за ними. Перелік і кількість речей, що дозволяється за­судженим мати при собі, визначається окремо відомчими актами ДДУПВП. Телевізори, магнітофони, музичні інструменти, які належать засудженому та дозволені для користування в установах виконання покарань, на період пере­міщення під вартою не приймаються, а надсилаються до установи, куди на­правляється засуджений. Загальна маса предметів і речей, що належать засу­дженому, не повинна перевищувати 50 кг.

5. Підставою для переміщення (транспортування) засуджених до устано­ви виконання покарання є: а) попутні списки — на кожного або на групу засу­джених, які направляються в один пункт призначення; б) особова справа — на кожного засудженого; в) продовольчі атестати — на кожного або на групу за­суджених, які направляються в один пункт призначення.

6. Не приймаються для переміщення засуджені: а) з неправильно оформ­леними документами; б) хворі, етапувати яких заборонено лікарем установи-відправника, або не забезпечені медичним супроводом (вагітні жінки), інваліди, яким необхідна стороння допомога під час пересування; в) з ознаками вжи­вання спиртних напоїв, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх ана­логів чи інших одурманюючих засобів; г) одягнені не за сезоном.

Особові справи засуджених з категорії ризику (особливо небезпечні зло­чинці, схильні до втечі, суїциду, психічно хворі, хворі на туберкульоз тощо) по­мічаються спеціальними позначками.

5. Особливості має організація переміщення засуджених до довічного по­збавлення волі під охороною. Вони детально викладені у Методичному посіб­нику з організації переміщення засуджених до довічного позбавлення волі під охороною, виданому ДДУПВП у 2004 р. Вони стосуються кількості та складу варти, плану дій охорони при надзвичайних обставинах, здійснення посадки засуджених у спеціальні вагони, проведення обшуку засуджених і приміщень тощо.

Стаття 89. Залишення в слідчому ізоляторі чи направлення у виправну колонію максимального рівня безпеки за­суджених до позбавлення волі для роботи з госпо­дарського обслуговування

1. Осіб, вперше засуджених до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини, може бути за їхньою згодою зали­шено у слідчому ізоляторі чи направлено у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування.

2. Залишення засуджених для виконання роботи з господарського обслу­говування проводиться наказом начальника слідчого ізолятора, а направлен­ня їх у виправну колонію максимального рівня безпеки — Державним депар­таментом України з питань виконання покарань за наявності письмової згоди засуджених.

3. Засуджені, які залишені в слідчому ізоляторі чи направлені у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуго­вування, тримаються ізольовано від інших осіб на умовах, передбачених цим Кодексом для виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки.

1. За загальним правилом, особи, що перебувають у слідчому ізоляторі з різних підстав, тримаються у приміщеннях камерного типу, так само як і пев­на категорія засуджених до позбавлення волі в колонії максимального рівня безпеки (ст. 140 КВК). Ці установи потребують господарського обслуговуван­ня (прибирання приміщень, приготування та роздавання їжі тощо), яке в силу небезпечності умов праці не можуть здійснювати вільнонаймані особи. Тому закон передбачає можливість залишення в них і виконання названих робіт