



Сучасні амазонки - КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА
- Ви вчотирьох склали дуже вправну команду. Тож, я рекомендуватиму вас, як квартет, своїм колегам.
- То це Ви - власниця тієї таємної правозахисної організації? – Зойкнув Радомир.
- Я з ними співпрацюю, бо вони – дуже гарні діти, хоча і трохи божевільні. Тож, ви тут поки що вирішуйте, чи співпрацюватимете разом, чи ні. Свого повіреного я незабаром пришлю. Повідомлення про зустріч прийде на ваші смартфони. Що? Я цілком здатна це зробити. Перстень я забираю з собою, бо він – дуже небезпечний в людських руках, - і вона зникла.
- Чому злий дух не побачив, що Ія, це – я? – Запитала спантеличена Амі.
- Тому що, сила чаклунки Ія збивала її з пантелику. – Відповіла Ра Он. – І, думаю, вона не бачила твоїх магічних здібностей. Як і ми. Бо твоя магія так би мовити активізувалася, лише коли ти відчула загрозу своїм рідним. Але я ще повинна визначити, що сталося із моїми грошима.
Ра Он рушила до печери, в якій зберігалися диски. Решта троє пішли за нею.
Вони довго копирсалися у всіх цих відео записах, допоки не отримали підтвердження того, що всі крадіжки зробили актриса та професорка.
- Треба повідомити пані Травень, - сказала реінкарнація чаклунки Ія.
- Чому? – Здивувалася Веста. – Раптом, вона в змові з ними.
- Ні, - похитала головою Андромеда. - Вона шукала докази того, що ці дві щось робили поза її спиною, і саме тому винайняла Ра Он. – Панна Кан смикнулася.
- Вона тебе винайняла?! – Дуетом запитали Веста та Радомир. Ра Он скривилася.
- Вона вам не зізнається, - констатувала донька професора історії.
- Чому ти думаєш, - взяла себе у руки донька двох культур, - що я працюю на пані Травень?
- Як я розумію, вона не була близькою подругою твоєї мами, але пані Травень, через більш, ніж чверть століття, пам’ятала колір очей твоєї мами. Може, вони нещодавно бачилися? Навіщо? І Рита, яку так ображали у вісімнадцять років, раптом погодилася підстрахувати. А може, це – тому, що вона мала «закрити очі» на те, що хтось зберіг свою магію. І, ти вже вибач Радомире, але я зовсім не здивуюся, якщо виявиться, що вони здогадалися, що ти – хлопець. – Хлопець смикнувся. – І ти, - звернулася вона до Ра Он, - завжди сумнівалася, що це - пані Травень випустила злого духа. А після розмови з моєю Бабусею, ти комусь телефонувала, і пані Травень раптом наказала всім дівчатам відвідати музей.
- Браво! – Похлопала в долоні Веста. – У тебе з’явилися феноменальні аналітичні здібності.
- Вони завжди у мене такі були, - зітхнула Андромеда. – Просто я, як підліток, вірила у мир у всьому світові та у рожевих поні. А зараз, маючи тритисячолітній досвід, я все оцінюю з холодною головою. Забирайте докази та йдемо до пані Травень.
- Але спочатку, - сказав Радомир, - ти знімеш чи заховаєш цю пектораль. Вона ж тебе з головою викаже. Не думаю, що про те, що ти - чаклунка Ія, треба знати іншим.
- О, добре, - посміхнулася Андромеда та спробувала приховати цю нещасну пектораль. Спроба не вдалася. Друга – теж. Власне, як і третя.
- Потримайте Амі, - наказала Ра Он Весті та Радомиру, - я спробую запхати ту кляту пектораль у неї.
Ті кліпнули, але чомусь слухняно схопили Андромеду і не відпускали, допоки Ра Он легко натиснувши на пектораль не увігнала її у тіло подруги. Всі чотири здивовано кліпнули.
- Мабуть, - припустила донька професора, - у минулому житті ти була моєю мамою. – Ра Он фиркнула. – До речі, своїм батькам я скажу, що я реінкарнація Ії.
- Але Бабусі не кажи, - здригнулася Ра Он. – Бо вона ту відьму, тобто твоє минуле життя, не дуже любить. – Амі кивнула. – А я скажу своїй мамі. І вона вчитиме тебе магії.
- Чому це? – Обурилася донька професора. – Мені подобається твоя мама і я не проти з нею товаришувати, але я знаюся на магії значно довше за неї.
- Тоді, - підступно заявила спадкоємиця двох культур, - притягни у цю печеру жабу.
Андромеда зітхнула:
- Як же ж тобі подобається наказувати. Ось! І нічого складного немає.
- Бачу, - вирячилася на бегемота, що стояв посеред напів темної печери та здивовано кліпав, Ра Он. Радомир вистрибнув перед дівчатами. А Ра Он швидко махнула руками, і бегемот повернувся у рідну воду десь у Африці.
- Не розумію, - набурмосилася Амі, - що сталося.
- А сталося те, - пояснила панна Кан, потираючи свою шию, - що за три тисячі років магія змінилася та зірки з планетами змінили розташування на небі. А ще й ти перебувала у вигляді духа, чи примари. Тож, послухайся мене і стань ученицею моєї мами.
- Ну добре, - зітхнула донька професора. – Все одно, тепер, коли я знаю, що закони фізики працюють не так, як нас вчили, не дуже й хочеться у технічний університет.
Ра Он зателефонувала пані Травень та домовилася про зустріч у бібліотеці.
- Я думала, - здивовано підняла брови пані Раїса, коли побачила, в бібліотеці не лише Ра Он, а й трьох її друзів, що пили какао, - що ти призначила мені зустріч о третій ночі з міркувань безпеки.