Есміна. Таємниця крижаної королеви - Юлія Богута

— Хотіла поговорити з Велсом. Перед тим, як ви вирішили прибити нас, він якраз мав розповісти кілька важливих деталей у справі. Я сподівалася навести лад у своїй голові та отримати відповіді на питання, — спокійно почала пояснювати, а потім запнулась. 

Десь з боку приймальні почувся шокований вигук міс Салі:

— Як це “помер”?! — здивовано перепитала вона, переводячи на мене погляд. — Зовсім помер чи ще відкачати можна?

Пронизливий погляд на мить знов зупинився і жінка поклала слухавку. Я дивилась на неї та розуміла, що новини, які вона почула, мені точно не сподобаються. 

— Есміночко…Тут така справа… — зам'ялась міс Салі, не знаючи з якого боку підступитися. — Охоронець тільки но повідомив, що пішов забирати тарілку у Велса, а той  лежав на підлозі камери мертвим… Зовсім мертвим.

Я дивилася то на Джері, то на міс Нею й ніби крізь товщу води намагалася усвідомити сказане. Велса вбили посеред білого дня у слідчому ізоляторі. На виду всіх. Мої ноги зробили не впевнений крок у сторону, потім ще один і ще один, аж поки я не осмислила сказане і не побігла в сторону тієї нещасної камери. Я спішила так, ніби могла його воскресити якби добралася б за лічені секунди. Ніби ці кілька хвилин могли щось змінити. Ніби…але я не була всесильною. Ніхто не був.