Есміна. Таємниця крижаної королеви - Юлія Богута
Від цих слів я готова була мало не розплакатись, розуміючи масштаби проблеми. Якщо Алієн застукає мене в сорочці Семюеля, то їхні стосунки закінчаться разом з моїми нервовими клітинами. А якщо Лоріан застукає мене в чужій сорочці, у чужому кабінеті, то буде не краще. Я стояла кілька секунд, як вкопана, обираючи менш травматичний спосіб самогубства і вирішила, що померти в долонях Рейна буде якось приємніше. Тому, схопивши светр, я вискочила на коридор, мало не збиваючи з ніг керівника.
— Есміно...? — шоковано вичавив із себе Рейн, коли я схопила його пальці й потягнула в сторону вбиральні у кінці коридору. — Чому ти так одягнена...?
— Бо дурна, — буркнула, вриваючись у приміщення та вчасно зачиняючи за нами двері. Холодне повітря увірвалося в груди. Хтось забув закрити вікно й в кімнату залетіло кілька сніжинок. Я притиснулася до стіни, намагаючись вгамувати серцебиття. — Навіть не знаю з чого почати пояснення...
— Почни з сорочки Сема на тобі, — тихо вимовив Лоріан, не відриваючи від мене смарагдових очей, які загрозливо нависли наді мною разом з міцним тілом. — Принаймні так в нього будуть шанси сьогодні не потрапити в лікарню.
— Дуже смішно, — буркнула. — Якщо коротко, то замок в мій кабінет зламався, я випадково облила його кавою і він дав мені її, щоб я не захворіла.
— Добре, лікарня скасовується. Хай ще поживе трохи. Але як тільки Алієн піде, я особисто проконтролюю, щоб на тобі не було чужого одягу. А потім виламаю тобі до біса той клятий замок у дверях. Домовились?
— Ламай, мені не шкода... — знизала плечима, нарешті хоч трохи розслабляючись. Добре, що він усе зрозумів правильно. — Тільки новий потім не забудь поставити. Як ніяк там зберігаються наші жертви та цінні документи...
— Ти для мене значно цінніша.
Гаряче дихання обпекло шию і я відчула, як губи Лоріана повільно торкнулися її. Потім ще раз і ще раз, аж доки не перейшли вище на вухо та шоку. Він м'яко торкався шкіри, ніби намагався стерти собою сліди втоми. А можливо, це був його спосіб заспокоїтись. Сумнівний. Бо заспокоював він точно не всього Лоріана.
