Сучасні амазонки - КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

  - Не хвилюйся, я дивитимуся із субтитрами, - посміхнулася Роді. – Дома я дивлюся зі звуком, щоб вивчати корейську, але заради тебе просто дивитимуся. Корейська дуже складна, порівняно із англійською, - зітхнула вона.

    - Стривай! – Ра Он закрила свої очі своєю правою долонею. – Ти вивчаєш корейську? Навіщо? Хочеш, працювати на нелюдів, які мають шпигунів у Великій десятці?

    - Невже ти про мене аж такої занизькою думки?! – Обурилася Роді. – Такі організації нагадують мені пекло, з якого час від часу вириваються демони і лише декілька нормальних людей. Але я завжди хотіла відвідати Корею. А для цього мені потрібно знати їхню мову.

    - Навіщо?! – Вирячилася напів кореянка. Перехопила переполоханий погляд червоної сусідки та сердито запитала, - А чим тебе українські хлопці не подобаються?

   - Ти що, телепатка? – Вирячилася Роді.

   - Не кажи дурниць! Я пізнаю цей дурнуватий вираз обличчя, який мають всі дівчата, що марять принцом на білому коні у твоєму юному віці, - здригнулася Ра Он.

   - Ти так кажеш, - зауважила Андромеда, - ніби тобі вже сто років і ти геть не моя однолітка.

   - А може, - Ра Он підсунула своє обличчя впритул до обличчя доньки професора, перелякавши останню, - я - та стара огидна відьма Ія і тепер шукаю дурних дівчат, щоб витягнути їхню життєву енергію, щоб омолодитися та жити ще три тисячі років.

   - Я би на твоєму місці, - Андромеда спромоглася відсунутися та втекти в інший кут кімнатки так, щоб вони не доторкнулися одна одної, - не казала таких дурниць. Бо ще, не дай Боже! Викличеш дух тієї відьми і вона справді вселиться у твоє тіло.

   - Навряд вона така дурна, - розреготалася Ра Он. – І, якщо вірити твоїм дурним дорамам, її душа вже переселилася і отримала нове тіло. І, схоже, я - її нова реінкарнація, - весело додала напівкровка.

   - Добре, що хоч комусь з нас весело, - сухо зауважила Андромеда. – Подивимося, як ти сміятимешся, коли сучасні амазонки знову запечатають тебе до Потойбіччя.

    - Не запечатають. Бо навряд я - та відьма. А по-друге, я думаю, вони їй допекли і саме через це вона наклала на них те дурне прокляття. Мабуть, вона була відьмою амазонок, а тоді закохалася у хлопця, а вони заборонили нещасній бути з ним разом. І знаєш, в таких обставинах ці амазонки отримали те, на що заслужили.

   - А чому тоді страждаємо ми?

   - Можливо, - повільно відповіла Ра Он. – Це збіг, а прокляття - вже зникло.

   - Знаєш, - сухо сказала Андромеда, - не все, що показують у серіалах є вигадкою.  Можна, я у душ піду першою? Вирубаюся на ходу.

   - Йди, - здригнулася панна Кан. – Я не збираюся відшкрябувати твої втомлені останки з підлоги, якщо ти раптом втратиш свідомість.

    Вони вдвох здригнулися, і Андромеда зникла в оселі керамічної плітки.

     Панна Любомирченко не могла заснути, лежачи на своєму ліжку. Їй ввижалися підозрілі дівчата, що сиділи у вестибюлі. А раптом, одна з них – та жахлива відьма? У душ першою вона напросилася навмисно, бо боялася що підступна Ра Он може підкласти їй у ліжко гадюку, чи жабу, чи ще щось не менш огидне. Ніби, пронесло!

   У темряві, панна Кан стомлено підійшла до свого ліжка та радісно впала на нього.

   - Добраніч! – Побажала Андромеда, напів кореянка смикнулася.

   - Я сподівалася, що ти вже заснула. Не заважай мені думати та спи!

   Андромеда відчула, як її щокою котиться сльоза. Вона повернулася до Ра Он спиною, лягла у позі ембріона та почала жаліти себе за свою нещасливу долю. Ще за декілька хвилин, вона згадала маму, яка виявилася зрадницею і розридалася.

   - Негайно припини! – Наказала панна Кан. Андромеда розлючено розвернулася та заверещала. Замість обличчя Ра Он на її подушці лежало біле примарне обличчя. – А зараз що? – Стомлено запитала напів кореянка.

    - Тииииииииииии - примара?!

   - Ти геть здуріла, - заявила дівчина-примарне-обличчя, вмикаючи світло. – Це моя біла маска на обличчі, щоб шкіра завжди була гладенька та юна. Хоча, - додала вона, - краще верещи, ніж плач. До речі, якщо ти думаєш, що це лише чоловіки ненавидять, коли дівчина, чи жінка плаче, то ти – помилилася. Найбільше сльози ненавидять такі сильні незалежні жінки, як я, коли бачать їх на обличчях таких як ти, що хочуть досягти мети через те, щоб їх пожаліли і…

   - Я не через це плачу! – Обурилася Андромеда. – Мені просто сумно, - і вона знову розридалася.

   - Мабуть, - припустила спадкоємиця корейського та українського коріння, - твої подруги такі ж плакси, як і ти. Інакше б ти стримувалася!

   - Немає у мене ніяких подруг! – Вибухнула донька професора.

   - Не зрозуміла.

   - На мені прокляття, - вона розповіла про те, що щойно вона зустріне подругу, та зникає, розповівши всі свої огидні таємниці. – Саме тому я тут, щоб зняти його.

   - Не кажи дурниць. З магією амазонок ти його не знімеш. Краще пошукай собі чаклунку, чи відьму, яка зможе зняти це прокляття. І, мені на тебе начхати. Але мені треба виспатися. І тобі теж, якщо хочеш увійти до тієї трійки обраних дівчат. Тож. На добраніч! – І Ра Он, вимкнула освітлювач на своїй тумбочці, розвернулася до Роді спиною та зробила вигляд ніби спить.