Щаслива суперниця - Симона Вілар

Ці слова падали, мов камені. Я майже фізично відчував їхню вагу.

— Заради самого неба, мілорде, пощадіть! Усе, що завгодно, тільки збережіть їй життя!

У мене на очі навернулися сльози. Стефан дивився на мене й мружився, немов наново оцінюючи.

— Усе, що завгодно, Едгаре? Це гарна угода.

Він кілька разів ударив кулаком по одній із діжок. Погляд його перебігав то на чайок, що кружляли над морем, то на метушню вантажників на пристані. Нарешті він заговорив:

— Довгих пояснень не буде. Скажу лише, що готовий не зачіпати Гіти Вейк, готовий навіть зам’яти цю справу, але за однієї умови: ти зробиш те, що я звелю. А велю я привселюдно заявити, що, вмираючи, король, коли від нього зажадали назвати спадкоємця на троні, тричі повторив моє ім’я.

Я здивовано мовчав. То он що задумав Стефан! Недалекий тюхтій Стефан, про якого думали, що він ніколи й не помишляв про верховну владу. Підштовхнув його до цього Бігод, чи він давно був готовий і тільки вичікував, коли настане його час?

— Мілорде, вмираючи, король і справді тричі назвав ваше ім’я. Але це було в забутті.

— А ось Бігод так не вважає, — різко перебив Стефан. — І готовий заприсягтися в цьому, якщо буде потрібно. За таку відданість я обіцяв зробити його графом Норфолка. Яка несподіванка, га?

— Ні, — вичавив я. — Гуго Бігод завжди заздрив мені й прагнув зайняти моє місце.

— І знайшов спосіб цього домогтися. Його рід завжди займав гідне становище в Денло, та й при Боклерку Бігоди піднеслися. Чого б мені не зробити віддану людину графом Норфолкським? Адже не розраховуєш ти зберегти титул після того, що трапилося з моєю родичкою? Але якщо ти виявиш лояльність, за тобою залишаться твої манори. І з Бігодом ти рано або пізно навчишся знаходити спільну мову. Але головне — твоя Гіта буде врятована. Порукою тому слово короля!

Він посміхнувся.

— Ти ж допоможеш мені здобути корону? Це в твоїх інтересах. Адже якщо Гіті нічого не загрожуватиме, ви нарешті зможете одружитися, і я буду надзвичайно радий бачити лорда й леді Бронвудських на торжествах з нагоди моєї коронації.

Я мовчав. Заради Гіти готовий був допомогти йому, готовий стати клятвопорушником. Але чим це обернеться, якщо Стефана спіткає невдача? Що буде з тими, хто підтримував його? Я не вбережу Гіту й дітей, якщо моя голова скотиться з ешафоту.

— Ти вагаєшся, Едгаре?

— Якщо ви пам’ятаєте, я був тамплієром. А вони тільки в бою діють стрімко.

Стефан гмикнув.

— Значить, потрібні пояснення. Зараз ми з Божою допомогою вийдемо в море й за кілька годин причалимо в Дуврі. Звідтіля я вирушу в Кентербері й заручуся підтримкою примаса Англії. Мій брат Генрі вже веде переговори з вищим духівництвом, канцлером і скарбником. Ми давно не бачилися, Едгаре, й ти багато чого не знаєш, але винна в тому Бертрада, котра всіляко прагла нас роз’єднати. І все-таки мир її праху, — він поквапливо перехрестився. — А тепер найголовніше. Мені необхідно, щоб людина, яка користується довірою і повагою, у присутності лордів і представників церкви заприсяглася, що Генріх Боклерк бажав бачити своїм спадкоємцем на троні саме мене, нащадка Вільгельма Завойовника по чоловічій лінії, людину, якій у останні роки він довірив усі англійські справи. В Англії й зараз чимало людей, які бажають, щоб їхнім королем став я, а не Матильда чи братик Теобальд. І те, що Генріх перед кончиною тричі згадав моє ім’я. Чи ж це не перст Божий?

Я бачив, як спалахнули його очі, й подумав: а чому б і ні? Хіба для Англії Матильда, яка остаточно стала іноземкою, чи не знайомий з англійськими справами Теобальд переважніші за Стефана? Але було тут і таке, що спантеличило мене. Стефан не завжди такий, як зараз. Він непоганий воїн, але нікчемний політик — то зайве поступливий, то, навпаки, впертий, неначе мул. І часто діє зопалу, піддаючись пориву. Про нього навіть склали пісеньку:

Може, саме тому покійний Генріх, незважаючи на прихильність до племінника, ніколи не бачив у ньому вінценосця? Чи зможе Стефан стати гарним королем? Я був англійцем і хотів для своєї країни гідного правителя. Зрозуміло, як політики Теобальд і навіть Матильда переважніші. Але чи варто міркувати про це тепер, коли Стефан не зробив жодного кроку? І хіба його сходження на трон не найкращий вихід для мене й Гіти? Якщо він захистить її, я готовий прилучитися до графа Мортена, хай навіть і втрачу титул.

Я ще не встиг прийняти ніякого рішення, коли шкіпер корабля, котрий чекав, крикнув, що починається відлив і потрібно поспішити. Стефан махнув рукою й знову повернувся до мене.

— Зважуйся, Едгаре! Бігод готовий заприсягтися хоч зараз, але він ніхто. Зовсім інша річ, якщо останню волю вінценосця засвідчить член королівської родини, один із перших лордів Англії. До того ж, усі знають, що ви з Бігодом вороги, і якщо ви проспіваєте в один голос, вам тим більше повірять. Коли ж я стану королем Англії, мені нічого не варто буде забути про