Кава на Різдво - Таня Мальована

Ідея стати рудою виникла, коли я подалася на грант. Дала собі слово, коли виграю пофарбуюся, не дуже вірячи в успіх. Але вже пішов другий рік, як я родич мандаринових.

Я пам’ятаю, як ми вперше зустрілися з Лілею. Це був перший клас й вона здалася мені такою нахабною та не вихованою. Занадто помітною. Це мене прямо дратувало в той день.

А після уроків, вже коли гуляла у дворі то помітила кошеня, що нявкало з високого дерева. Мої спроби дістати пухнастого провалилися. Де нізвідки взяла Ліля й не питаючи полізла на верх. Спочатку я ловила кошеня, потім Лілю. Але обійшлися тоді синцями на її колінах й трохи наляканою твариною. Містер Кіт об’єднав нас і майже кожного дня Ліля приходила до мене, щоб дізнатися як котик. Бо їй не можна було тримати домашніх улюбленців.

Ось після цього ми й почали дружити. І ось вже в наступному році буде двадцятирічний ювілей.

— Бос, там Маша приїхала! — вирвала мене зі спогадів Нат й повернула до сьогодення.

Робота давала змогу не думати про завтрашній день, та одного містера.

Хоча б до приїзду Лілі, а там вже знову зможу описати одного темноволосого вікінга. І можливо вона зможе мені підказати, чому його обличчя здалося знайомим.