Леді для герцога - Неталі МакКензі
- На щастя тут є я. Тож Вам нічого не заважає приєднатися до нас за обідом. Ви ж не відмовите? - Джейн заглянула в його очі та їх погляди зустрілись. Холстон відчув, як його затягує в безодню звабливого погляду дівчини.
- Думаю ми домовились. - сплеснула в долоні Сара. - Можемо йти.
“Чорт би її побрав” - розізлився Холстон. Один жест і вся чарівність зустрічі з незнайомкою була розвіяна. Однак, якими б почуттями він не був переповнений, та не відступаючи від правил етикету подав руку кожній дамі. В цей момент він майже картав себе за галантність, якою володів у практично будь-якій ситуації. За столом Джейн була змушена сидіти сама. Через те, що герцогу по етикету потрібно було сидіти поряд з господинею. А її роль грала Сара. Що ж, так можливо і краще. Вона зможе уважно розглянути герцога. Звісно, вона бачила його раніше. Але зараз він був особливо близько. І, крім споглядання, вона мала можливість поговорити з ним.
Герцог Холстон щойно сів за стіл, щоб уникнути зайвих розмов відразу ж узявся за їжу. Йому потрібно було подумати. І поки він вдає, що зосереджений на стравах, його не чіпатимуть з допитами. А подумати було про що. Він їхав познайомитися з леді Джейн Дорсет. Він познайомився. Якщо він сподівався, що його ненависть стихла і він зможе хоч трохи поладнати з нею, то тепер зрозумів , що глибоко помилявся. Її ім’я було для нього, наче команда для мисливського пса. Ярість, гнів, образа та всі інші емоції, які назбиралисяся за всі ці роки водночас піднялися та збунтувалися. “Трясця! Як же вони мають жити та спати разом роками, якщо йому важко навіть витримати зустріч з нею?!” Він ледь стримувався від гнівних думок, які виникали розмовляючи з нею.
Інша справа - ця загадкова леді Сара Грейсон. Вона з’явилася дуже доречно. І була ковтком свіжого повітря. Витончена фігура, пишні стегна та тонка талія, яка довершувалася округлими грудьми. Виріз на сукні був глибоким і практично повністю відкривав білосніжні персики. Холстон підвів погляд на леді, яка сиділа навпроти нього. Довгі локони спадали до грудей. При світлі свічок волосся йому здалось кольору шоколаду: солодкого, терпкого та гарячого. Цікаво, леді Грейсон така ж по темпераменту як і шоколад? Ніжний овал обличчя, чуттєвий ніс. Блакитні очі були зосередженні на пудингу. І тут вона поглянула на нього. Холстон готовий був поклястися, що побачив як в них мерхнуло полум’я. Не зводячи очей із герцога Холстона вона повільно піднесла до пухких губ ложечку з пудингом. І так само повільно витягла ложечку з рота, ледь стискаючи її вустами. І ніби цього було мало, кінчиком язика облизала верхню губу. Крістофер ледь стримував стогін. Трясця! Або вона не знає, що робить з ним. Або ж відверто натякає на свою доступність в присутності подруги! В кімнаті раптом стало жарко, а шийна хустина почала невимовно тиснути. Різко поправивши хустину Крістофер зробив кілька ковтків вина. Це мало б охолодити його. Але легше не ставало. До того ж леді продовжувала сидіти перед ним як нічого не бувало. Аби уникнути подальшої спокуси він перевів очі на її шию. Він гадав, що це нейтральна частина тіла. Однак, запримітив місце де тремтіла жилка і вже уявив як цілує його. Член нестерпно впирався в жорстку тканину від чого бажання ставало ще сильнішим.
- Вам не до вподоби обід, мілорд? - Крістофер не відразу зрозумів суті питання.
- Десерт. - тихо промовила міс Дорсет, наче відмінниця давала підказку двієчнику. Очевидно його змішаність не пройшла повз уваги леді Дорсет і вона вирішила допомогти йому. - Ви заледве скуштували його.
Тверезість думок повернулася до герцога. На мить його гнів до цієї леді змінився на милість. Тепер він був навіть вдячний їй за вчасне втручання.
- Гадаю, що куріпка була скандально смачною, і я дозволив собі зайвий шматок. - Він награно підніс кулак до рота. - Та й день видався не з найлегших.
- Пробачте. Я про це не подумала. Звісно, Вам потрібен відпочинок з дороги. Брукбері проведе Вас. Якщо Вам потрібна ванна чи ще щось, то повідомте йому.
- Це було б чудово! Леді. - Холстон відкланявся і пішов за дворецьким розуміючи, що вперше в житті він з соромом втікав від жінки яку бажав.
- Мілорд, бажаєте ванну? - делікатно поцікавився дворецький.
- Це було б чудово! - стримано відповів Холстон. Однак про себе подумав, про те, щоб могло його зараз краще розслабити ніж гаряча ванна? Хіба що звабливе тіло леді в рожевому.
На щастя, персонал тут був ідеально натренованим і вже за кілька хвилин слуги наповнили ванну.
- Бажаєте ще чогось, мілорд?
- Мого слугу також розмістили на ніч?
- Так, Ваша світлість. Він у крилі для слуг. Передати йому, щоб з’явився?
- Ні, Брукбері. Я просто поцікавився. Це все на сьогодні. Можете бути вільні.
Лише коли дворецький вийшов герцог видихнув вільно. Попри гостинність господині та її слуг під їхнім наглядом він відчував себе у пастці. Але й Бенс - його універсальний слуга, заслуговував відпочинку. Не було потреби в його допомозі, коли в цьому будинку повно слуг.
Роздягнувшись Крістофер занурився у гарячу воду. Клубки пари підіймалися даруючи райське розслаблення тілу. Від насолоди Крістофер закрив очі й знову ясно бачив як леді Грейсон підносить ложечку до рота. Він представляв її губи на своєму членові. Якби вона його обхопила, протягнула по ньому вустами та злизала крапельку на верхівці. Член знову затверд і гордо піднявся. Тепло води обволікало його і думки вже витали навколо того, як би було добре, якби він відчував тепло всередині звабливого тіла.
Трясця! З досади Крістофер ударив долонею по воді й сотня бризок розлетілася на дорогі коври навколо ванни. Однак він навіть бровою не повів. Що такого було в цій леді, що він, досвічений коханець, втрачає від неї розум навіть не торкаючись її тіла? Напруженість в паху все ще заважала тверезо думати. Але тверезість думок йому була потрібна як ніколи. Тож він не бачив іншого виходу крім розрядки. Опустивши руку під воду він відкинувся на спинку ванни та закрив очі уявляючи перед собою звабливу леді в рожевому. За кілька хвилин разом з розрядкою з його вуст зірвалося приглушене ричання. Разом з ним промайнула думка про те, що було б, будь він в ліжку з об’єктом збудження?!
