Настя і вовки. Пробуди в мені звіра - Марія Люта

Натан змахнув рукою:

- Ех ви, це ж жалюгідна підробка, пошита нашвидкуруч. З машиною та сама історія. Я так розумію, Насте, тебе марно питати, хто вони і що їм від тебе треба. Хоча з останнім і так ясно – постріл у спину був дуже промовистим.

Ох і дарма я, мабуть, покинула дім Мстислава.

Гучно сигналячи, повз проїхала старенька "жигулі". З неї виглядали молоді люди, вони свистіли і тицяли пальцями у бік голого Натана. Перевертень, нітрохи не зніяковівши, показав їм "фак".

Добре, що на цій дорозі зовсім відсутній рух. І що фальшиві поліцейські заховані за машиною.

- У тебе кров, - помітила я, коли нарешті наважилася глянути на перевертня. - Давай я перемотаю, а потім тобі все ж таки краще одягнутися.

- Руки геть від мого хлопця! - шикнула Кет, дістаючи аптечку. Оу, і з чого це вона визвірилася на мене?

- Якщо ти зможеш зупинити кровотечу і накласти тиснучу пов'язку,  то будь ласка - тіло твоє. - Я підняла руки і демонстративно відступила, впевнена, що лисиця бинта в руках ніколи не тримала.

Натан усміхнувся, а Кет зло кинула мені аптечку, буркнувши, що вона пориється в багажнику на предмет речей для свого хлопця.

- Що за муха її вкусила? А ти чого світишся, як мадам Кюрі? - роздратовано кинула я перевертню, що усміхався на всі тридцять два.

- Як хто?

- Як жінка, що відкрила радій та померла від випромінювання.

- Хм, ти кумедна. А я задоволений тому, що Кет уперше мене назвала своїм хлопцем. До цього вона повторювала, що в нас вільні відносини. Приревнувала до тебе, мабуть. - При цьому погляд перевертня був сповнений такої ніжності, що було очевидно: він утріскався в лисицю по самі вуха.

- Вигадала ж таке... Гаразд, потерпи трохи, буде боляче, - Я почала накладати бандаж. -  Критичної кровотечі немає, але ти зараз же їдь у лікарню.

- І так заживе. Не вперше.

Це точно. Все тіло чоловіка було посічене давніми шрамами. Обличчя теж спотворював давній поріз від куточка ока до підборіддя.

- А це... Слухай, ти і Кет - тебе не бентежать такі стосунки? - несміливо поцікавилася я. Я не люблю лізти в особисте життя, але Натан виявився  повністю "своїм". Даремно я йому не повірила відразу.

- Ти про те, що вона лисиця? Так це для аристократів наших блакитної крові соромно, а для простих - хоч на хом'ячку одружуйся, якщо так припекло. Головне – не на кішці.

- А що вона дочка ватажка, тебе не бентежить?

- Що!?

Упс, я була впевнена, що коханцю своєму Кет все давно розповіла.

- Ти хіба не знаєш?

- Я якраз в курсі. От тільки звідки знаєш ти?

- Так уже, певно, весь маєток знає. Вона на пропускному пункті про це прямо заявила, коли ми виїжджали.

Перевертень перемінився на лиці, всю його добродушність як вітром здуло.

- Навіщо ти це зробила? - Натан схопив за плече лисицю, що якраз принесла купу одягу.

- Ти про що? А-а, ти про мого тата? Так йому і треба. Він це заслужив.

- Що!?

- Що чув! - Кет раптом зі злістю кинула речі на землю. - Не чекав від мене такого!? Думав, я приїхала до батька, щоб задовольнятися недоїдками з його столу? Або отримати зиск від його становища? Ні! Мені потрібна лише помста! Ти хоч уявляєш, як мамі довелося, коли він покинув її з дитиною, зі мною, на руках? Звичайно, справи зграї  -  понад усе! А мама?.. Мама терпіла, була надто горда, щоб скаржитися чи просити про допомогу... Навіть коли дізналася, що хвора! І знаєте що? Вона до останнього подиху виправдовувала цього егоїстичного негідника! А я ось не стану! Ненавиджу його, чуєте!? Ненавиджу!

Кет раптом заплакала, і Натан спробував обійняти її. Тільки лисиця відштовхнула чоловіка і крізь сльози розсміялася йому в обличчя:

- А я ж тебе використала! Ти знав? Я розповіла тобі, чия дочка, сподіваючись, що ти перекажеш тіньовикам і ті скинуть владу батька. Та тільки ти виявився надто благородним і змовчав! Теж мені, герой! Нічого, я й сама впоралась!

Натан не витримав - загарчав і з усього розмаху зарядив кулаком у машину копів так, що на ній залишилася вм'ятина. На чоловіка було шкода дивитись: якщо кульове поранення йому було ні по чому, то слова дівчини поранили його навсправжки.

На кілька хвилин запанувала тиша. Перевертень важко дихав, Кет плакала, уткнувшись обличчям у долоні, я ж мріяла зникнути, щоб не бути зайвим свідком драми, що розвернулася на моїх очах.

Нарешті Натан провів руками по обличчю, приховуючи розбите серце, і тихо сказав:

- Ти ж розумієш, що переділ влади без спадкоємця приведе до війни? Твоя помста батьку обернеться морем безневинної крові.

Кет безтурботно махнула рукою:

- Нічого подібного: Гліб займе місце ватажка і не допустить кровопролиття.

- Гліб втратив зв'язок із вовком. Він не може обертатися.

Я знала, що Гліб не в ладах з Білим, але щоб зовсім не міг... А Кет виглядала приголомшеною.

- Тобто як? Зовсім-зовсім? - Пискнула лисиця, бліднучи. - Але ж крім нього немає законних претендентів!

- І що це означає? - Я відчувала, що справи кепські, тільки не зовсім розуміла чому.

Натан відповів похмуро:

- Це означає, що розпочнуться бої. Всюди. Як у давнину, коли ватажком став далекий предок Гліба. Батько Гліба помер рано, встигнувши залишити лише одного сина. Але й Гліб на момент його смерті був ще зовсім юним. Тоді зійшлися на тому, що Мстислав, як помічник ватажка, займе його місце. Цього прямо ніде не зазначено, але всі розуміли, що влада Мстислава -  лише відстрочка для Гліба. А зараз...