Будеш моєю, Роксолано - Ксана Рейлі
Ми зайшли всередину і я була вражена. Якщо зовні будинок виглядав дорогим, то тут все ще більш вишукане. Ніби ти опинився в музеї. Навіть було страшно до чогось доторкнутися, хоча, і не хотілось.
— То ж...що привело тебе? — вона хитро усміхалась.
— Ти прекрасно знаєш, — Дженк говорив впевнено і навіть трохи загрозливо, — що ти собі надумала, скажи? Якого дідька ти зв‘язалась з Мехметом? Для чого ти взагалі підставляєш так мене? Поясниш це чи ні!?
— Не кричи тут, — абсолютно спокійно сказала Ясемін, — це моя справа. По-доброму розуміти ти не хотів, то що мені залишалось? Я випадково з ним зустрілась в ресторані й у нас зав‘язалась розмова. Ти сам прекрасно знаєш, що твій любий Мехметик жадібний до грошей. Тому я просто запропонувала йому скромну суму за те, щоб відправити цю твою «кохану» туди, звідки вона приїхала. Потім невелике ток-шоу, підкуп ведучого, її колишній...і все йшло прекрасно. Люди почали сумніватись у вашому коханні та все б нічого, але ви чомусь ніяк не розходились. І коли я прийшла до Мехмета за поясненнями, то дізналась щось дуже цікаве. А потім ти ще й вигнав його, після цього я вирішила показати всім правду. Ось так.
— Яка ж ти зміюка! — кричав Дженк, — що ж у тебе за кохання таке? Я добре до тебе відносився лише через те, що колись у нас було все чудово, через твою допомогу мені й підтримку, але тепер я бачу, що все дарма. Треба було виставити тебе за двері вже давно. Ще коли тільки дізнався про твої зв‘язки з Юсуфом.
— Ти зараз можеш говорити все, що захочеш, — Ясемін була надзвичайно спокійна, — але сам ти нічого не вирішиш. Прийми знову Мехмета, як свого продюсера, а тоді я подумаю, як вирішити питання з цим скандалом.
Дженк лише голосно розміявся, але це швидше було схоже на істерику.
— Можеш вийти за нього заміж, ви одне одного варті! — гаркнув він і взявши мене за руку, розвернувся та вийшов з будинку.
До авто ми йшли надзвичайно швидко, а мені було навіть страшно глянути, який Дженк був злий.
— Заспокойся, чуєш, — я зупинила його, — не зважай на неї. Вона цього і хоче, щоб ти злився. Дженку, ти чуєш мене?
— Лано, пробач, що ти мусиш це терпіти...я обіцяю тобі, більше такого ніколи не буде, — раптом у Дженка задзвонив телефон. Чоловік швидко підняв слухавку, сказав декілька коротких фраз і повернувся до мене, — це був Ібрагім, мій агент. Хоче, щоб я приїхав.
Я лише кивнула і ми сіли в авто. Дорога була недовгою, але ми обоє мовчали. Вся ця ситуація була такою напруженою, що зайве слово могло просто все зіпсувати. Ми приїхали до гарного і невеликого будинку, напевно саме тут і живе той Ібрагім. Ми не встигли навіть постукати, як двері відразу відчинились. Це був чоловік років 40-ка, високий, приємної зовнішності. Набагато добріший і кращий, ніж Мехмет. Це відчувалося навіть тоді, коли просто дивишся на нього. Він запросив нас до вітальні й ми невпевнено зайшли.
— Що сталося? — запитав Дженк.
— Я не буду довго тягнути, скажу все як є. Це біда. Через оцю всю ситуацію, яку Мехмет вдало від мене приховав, твоє становище жахливе. Знаю, він колись тобі допоміг, тому і ти мені ні в чому не зізнався. Але все це зіграло страшенно проти тебе. Всі ролі, які обіцяли тобі, відкликали. В сценарії цього серіалу зробили твоєму персонажу трагічну загибель. Дженку, твоя кар‘єра йде на дно. Або ти з цим щось зробиш, або це буде кінець. Ніхто не хоче мати справу з актором-брехуном.
Я слухала всі ці слова і мене просто огортав жах. А коли глянула на Дженка і побачила, що він ледь не зблід, то зрозуміла, як йому важко взагалі таке почути й що його робота йому справді важлива. Тому всі мої здогадки та сумніви розвіялись і переді мною намалювалась реальна картина. Дорогою додому ми далі мовчали. Дженк був пригнічений і сумний, а я прекрасно його розуміла. Як тільки ми зайшли до квартири, він просто знову дістав пляшку і випив її майже всю сам. Дженк заснув на дивані, а я вкрила його. Потім швидко дістала валізу і почала збирати свої речі. Так, я мала рацію, цей світ взагалі не для мене і він всіляко мені натякає, щоб я забиралась звідси геть. Сльози душили мене, але я не зупинялась. Я кохаю Дженка дуже сильно, тому не хочу зламати його життя. Поклавши прощальну записку на столик біля дивану, я поцілувала його в щоку і поспіхом вийшла з квартири. Вже їдучи в таксі, я дозволила собі трохи поплакати.
Все відбулось швидко...квиток...перевірка...дзвінок Ані про те, щоб зустріла мене...і коли я вже бачила Стамбул між хмарами на висоті, сказала пошепки:
— Доброго ранку, Дженку, ти напевно вже прокинувся...так буде краще.
