Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Любовні романи » Йдемо зі мною, Василино - Ольга Островська

Йдемо зі мною, Василино - Ольга Островська

Читаємо онлайн Йдемо зі мною, Василино - Ольга Островська
Глава 10

Не знаю, чого я очікувала, але точно не того, що перший же доторк наших губ настільки знесе мені дах. Не чекала я, що мені так солодко буде цілувати чоловіка, від якого ще зовсім недавно в страху тікала. Що мені настільки сподобається дарувати йому свою невмілу ласку, відчувати, як тремтить від бажання чоловіче тіло, ловити губами його гаряче хрипке дихання, гладити язиком чоловічі губи, проявляючи стільки ініціативи та сміливості, скільки ніколи й ні з ким раніше собі не дозволяла. Щоправда, ініціатива недовго була на моєму боці.

Варто моєму язику ковзнути в рот Аріда, як на талії раптово стискаються його руки, різко притягуючи до чоловічого тіла, буквально вкарбовуючи у твердість напружених м'язів, позбавляючи можливості далі вести в цій грі. Великі долоні з натиском проводять по моїй спині, змушуючи прогнутися, притиснутися ще ближче, грудьми, животом, стегнами, даючи можливість повністю відчути, наскільки саме цей конкретний куард зараз збуджений, наскільки хоче близькості зі мною. І від цього у мене в очах буквально темнішає. Його відверта, хоч і стримувана, пристрасть п'янить сильніше від вина. Я точно збожеволіла.

А потім Арід остаточно і повністю перехоплює в мене контроль над ситуацією, з тихим гарчанням цілуючи у відповідь так вимогливо і палко, що я тільки й можу, що зі стогоном здатися… впустити… дозволити.

І танути воском, коли вже його губи жадібно впиваються в мої, а язик починає з моїм гріховний еротичний танець, торкаючи так наполегливо, так уміло, що всередині все стискається відчуттям тремтливої, майже болісної, порожнечі, а ноги починають відверто підкошуватися.

Тримай мене. Сама вже не можу.

Я настільки гублюся в цьому поцілунку, настільки розчиняюся в голоді Аріда та у своєму абсолютно щирому бажанні вгамувати цей голод, що навіть не помічаю, як він підхоплює мене під сідниці й садовить на один з величезних валунів, розкиданих навколо, вклинюючись між моїх стегон своїм торсом, нависаючи, ламаючи волю впевненим жорстким натиском.

Тверезію трохи лише тоді, коли чисто інстинктивно обхопивши його ногами, відчуваю, як чоловік наполегливо штовхається стегнами, твердо втискаючись збудженим членом мені між ніг, висікаючи іскри з моїх очей цією відвертою ласкою, гостро відчутною навіть через перепону з нашого одягу. З гортанним стогоном я відриваюся від чоловічих губ, розгублено заглядаючи в його очі. Ловлячи себе на тому, що сама мимоволі труся об тверду плоть, все сильніше відчуваючи, як стягує бажанням низ живота, і як стискаються внутрішні м'язи у відчайдушній спробі отримати таке необхідне звільнення.

− Солодка, − гуркоче Арід, переміщаючи одну свою долоню мені на потилицю, відтягуючи за волосся голову назад, змушуючи вигнути шию, до якої відразу притискається ротом. – Така щедра дівчинка. Даси мені своє задоволення?

Відповісти я не встигаю. За мене відповідає моє тіло, вигинаючись йому назустріч, коли куард ривком розкриває мою сорочку на грудях, відірвавши кілька ґудзиків, а вже наступної миті відсуває вниз мереживо білизни й ловить ротом зморщений напружений сосок.

– А-а-ах, – видихаю хрипко, безпорадно чіпляючись за широкі плечі, гарячково хапаючи ротом повітря. А я думала, у мене груди нечутливі. А вони... чутливі. Настільки, що кожен дотик губ і язика Аріда немов електричний струм мені в низ живота посилає, змушуючи вперше в житті почуватися хтивою кішкою.

Долоні самі собою опиняються на його потилиці, зариваючись у шовковисте волосся, притягуючи чоловіка ближче. А спина прогинається ще більше, щоб отримати сповна цієї трохи грубуватої ласки чоловічого рота.

І я ледве не схлипую, коли він трохи відсувається, позбавляючи мене такої жаданої ваги свого тіла, змушуючи тягнутися за ним. Але на мій живіт опускається гаряча рука, утримуючи на місці, змушуючи підкоритися. А наступної миті вона вже переміщається нижче і притискається через тканину мені поміж ніг, де все вже пульсує від бажання. Потирає і пестить там, зводячи з розуму чуттєвим ритмом, майже штовхаючи за межу.

О-о-о-ох. Це так добре, що майже нестерпно. Я ж зараз помру.

− Така чутлива, така пристрасна. Моя, − посміхаються із вдоволенням чоловічі губи, перш ніж знову взятися мучити солодкими тортурами мої груди.

Саме в цей момент його великий палець торкається до мого клітора, безпомилково вловлюючи саме той темп, від якого мене починає трясти й вигинати дугою. Так! Так! О боже, я вже так близько. Тільки не зупиняйся.

− Кінчи для мене, Васю, − хрипко наказує Арід. І раптово прикушує мій сосок, одночасно з цим натискаючи внизу так, як мені дуже хочеться.

І я вибухаю в сліпучому спалаху дикого, первісного задоволення, здригаючись всім тілом. А куард, ніби цього мало, ще раз проводить пальцями по наскрізь мокрій тканині у мене між ніг, роблячи відчуття до неможливості гострими. Зойкнувши, я намагаюся стиснути ноги, вислизнути, відчуваючи, що ще трохи таких «поцілунків» і я збожеволію від незнайомих за своєю силою відчуттів.

Та тільки хто б мені дозволив ухилитися. Арід згрібає мене в оберемок, зариваючись обличчям у мою шию, хижо прикусивши, обпікаючи гарячим диханням чутливу шкіру. Повільно прибирає руку з моєї промежини, зміщуючи її мені на талію.

− Тихенько, не сіпайся, Васю. Інакше ми продовжимо. Ти надто заводиш мене, дівчинко. І твоя енергія… це надто велика спокуса. Мені до зубовного скреготу хочеться зараз взяти більше. І дати тобі свою натомість.

− Це погано? − цікавлюся я, щоправда, відразу пошкодувавши. Ще подумає, що я випрошую. Хоча… напевно, він чудово знає, що я відчувала і чого хотіла. Куард все-таки, щоб йому.

Опускаю голову назад на теплий камінь, на якому щойно зазнала свого першого оргазму, подарованого живим чоловіком, а не власними пальцями. Намагаючись змиритися з тим, що з рук цього куарда не вибратися, поки він сам не відпустить. Нічогенько так «поцілувалися».

− Не погано, − хмикає Арід, проводячи губами від мого вуха до скроні. І до мене не відразу доходить, що це він на моє питання відповідає, а не на думки. – Але небезпечно для тебе. Я не маю повної впевненості, що зможу зараз стриматися і не розпочати злиття наших енергетичних каналів. А ти до цього точно не готова і не зможеш повноцінно сприйняти мою енергію. До того ж якщо це станеться тут, все може піти не так, як потрібно.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
Відгуки про книгу Йдемо зі мною, Василино - Ольга Островська (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: