Йдемо зі мною, Василино - Ольга Островська

З відчайдушною рішучістю, підстьобнутою душевним збентеженням, я роблю крок до чоловіка, ігноруючи сітку енергетичних каналів, що пульсують неоном і темрявою під його шкірою. Тягнуся до куардівської шиї та, обхопивши Аріда за потилицю, змушую схилитися, а то до його губ я й у стрибку не дотягнуся. І як тільки він піддається, підводжуся навшпиньки й притискаюся до чоловічих губ у відвертому поцілунку.