Кохана злюка. Попелюшка 2 - Лада Астра

- Я не жартую дядьку. Здається я маю право обрати в пару будь яку дівчину, чи не так? - Рон з дитинства ненавидів цей Весняний бал. На нього треба було приходити тільки з парою. А це у підлітковому і дитячому віці не так і просто зробити. Навіть якщо ти принц. Звісно пішла б будь яка, скажи він тільки їй про це. А йому чомусь не хотілося обирати.  

- Будь яку достойну дівчину, - поправив Роберт через зуби.

- І ти ще будеш мені про це казати, - вколов Рон. Даніеллу він не хотів ображати але Роберт просто не залишив йому вибору. 

 - Ти зараз на що натякаєш, ти хоч розумієш що ти порівнюєш? - починав свірепіти принц Роберт.

- Коханий, я теж не бачу в цьому нічого поганого, справді, це ж такий особливий бал. Нехай усі будуть щасливими, - лагідно звернулася до свого чоловіка Даніелла. Вона ніжно провела по його руці і віддано заглянула йому в очі.

    Рону знову було весело. Дивитись на те, як Роберта корче від необхідності відступити і не злитися, можна цілу вічність. До чого ж кумедним був вираз його обличчя з натянутою посмішкою до дружини. Тоді, коли він сам горів просто від гніву. Що ж там такого насправді зробила йому злюка?

- Ну що ж, якщо Даніелла не проти, то і ми заперечувати не будемо, - сказав король а королева тільки махнула на знак згоди. 

     Рон замислився, а чи чув він коли небудь, щоб королева говорила? От хто точно живе в своєму внутрішньому світі.