Кохана злюка. Попелюшка 2 - Лада Астра

- До завтра, - відповіла я і ледве тримаючись на ногах поспішила покинути ту кімнату. 

РОНАЛЬД

     Спочатку Рону було цікаво. Потім стало ще цікавіше. А потім стало просто добре і весело. Давно він не відчував такого затишку поруч з кимось. Все пішло трохи не по плану. Він не планував цього і сам не зрозумів, коли став  з нетерпінням чекати її приходу. Вона заходила завжди така вся зібрана і серйозна. Певно налаштовувала себе увесь ранок, а тут він, зі своїми щоденними витрибеньками. Особливо він радів, коли вона здавалася і починала щиро йому посміхатися. Кожного разу Рон перемагав її внутрішню злюку, і радів цьому, як мала дитина, не помічаючи наскільки важливою вона стає для нього. 

      От і сьогодні. Рональд справді дуже добре грав у шахи і зовсім не збирався піддаватись Ангеліні. Але він ніяк не міг зосереджитись на тій грі. А все через злюку. То вона вирішить запрвити волося за вухо, привертаючи увагу принца до своєї ніжної шийки, то від напруженного мислення закусила свою нижню губку і принц перестав зовсім слідкувати за ходом гри. А потім  вона щей вздумала облизати ті свої губи. Рональд переставляв шахи, майже не дивлячись на дошку. Тому і програв. Але ж не скажеш про це їй. 

     А вона щей зловтішається, стріляючи тими своїми розкосими очима. І Рональд не втримався. Зірвався. І не зміг її відпустити. Запах її волосся позбавив його залишків тверезого глузду.

- Треба покликати Матильду, - подумав в голос Рон. 

      Він так і стояв посеред кімнати та чухав потилицю, намагаючись прийти до тями. Злюка вже давно вибігла з дверей, а бажання її не відпускати так і не покинуло його. 

    Це все через перезбудження, подумав Рон.  Він давно не звав до себе своїх фавориток. Якось… не до того було. Та він навіть не знав де вони, власне, проводили свій час. Тому треба запросити, розслабитись, щоб більше так не реагувати на злюку. Так. Це все через перезбудження. Нічого іншого і бути не може…