Непокірний трофей - Олена Гуйда

 Її магія вирувала в крові темними потоками.  Вимагала виходу, розпираючи груди.

 Гримнув грім.

 Почувся бій крил нічного птаха.  Хельда насторожилася.  Завмерла.

 А після в шум вітру влився мелодійний високий свист.  Відьма підняла руку, і через мить їй на руку сіла невелика сова.

 - Яка мила птаха... - протягнула вона, розглядаючи несподівану гостю палацу.  - І звідки це ти летиш?

 Очі відьми спалахнуло.  А слідом і пташині жовті очі стали блакитними.  Сова застигла, немов заморожена.  А губи Етхельди розтягнулися в задоволеній посмішці.

 - Покажи мені все ... - наказала вона, але її слова проковтнув черговий гуркіт грому.