Тайм-Аут - Емілія Гайне

Ксенія сиділа в столовій за обідом. Але смаку замовленої їжі не відчувала. Без Івана все звичне стало ніяким, а це пройшло всього нічого часу. Якийсь день. В квартирі без нього було порожньо. На душі теж. 

Щоб якось відволіктися від цього стану, вчора вона хотіла зустрітися з подругами. Зустрілася тільки з Лікою. Світлана привітала її по телефону з тим, що Ксенія нарешті наважилась щось змінити та йти далі, запевняючи в вірності такого вчинку і повідомила, що зустрітися не може. Ліка це її рішення не підтримала. Вона вважала його неправильним, і в першу чергу у відношенні до Івана. А так як назад відмотати неможливо, просила не спішити «йти далі», а все ж нормально поговорити з чоловіком.

- Привіт, принцесо! – Ксенія почула знайомий голос.

- Доброго дня, Олег.

- Я знав, що ми ще зустрінемось, – Олег посміхався і весь наче світився, і знову присів за її столик без дозволу.

Ксенія лише знизала плечима. Незвична їй така увага. 

- Принцесо, то може ти сьогодні скажеш як тебе звати? – не перестаючи посміхатись запитав Олег. Невже він так радіє зустрічі з нею? 

- Я заміжня, – нагадала Ксенія чоловікові.

- То й що? Я ж не претендую на тебе. Ти мене зацікавила, тому пропоную звичайне спілкування. 

Ксенія знову зніяковіла. Так, їй лестить така увага, але щось заважало їй погодитися. Все ж, Олег пропонує їй просте спілкування. Саме те, чого їй так бракувало останні роки. Можливо дійсно наважитись? Вона ж має право на нове знайомство, звичайне спілкування двох людей, можливо декілька зустрічей, щоб розвіятися. Без підтексту.

- Ксенія, – врешті-решт наважилася дівчина.

У відповідь Олег посміхнувся ще ширше. І вони розмовляти. Просто розмовляли. Про все і ні про що. Це було так легко і невимушено. Ксенія продовжувала ніяковіти від компліментів, яких Олег не жалів для неї.

Під кінець обідньої перерви він попросив її телефонний номер. Ксюша замислилась над доречністю такого розвитку їхнього знайомства, та все ж продиктувала необхідні цифри. Тепер уже знайомий Олег записав її номер і показав екран свого телефону, на якому чітко було видно її номер і підпис «Чарівна». Він зробив короткий дзвінок, щоб у неї теж залишився його номер і вони нарешті розпрощалися.  

Ксенія прогорнула свою телефонну книжку і відмітила, що чоловік у неї підписаний просто «Іван», і їй відомо, що вона в нього просто «Ксенія». Знову стало сумно. В голову почала забиратися думка, що в порівнянні з іншими чоловіками, її Ваня був далеким від ідеалу, хоча раніше вона тільки так і вважала. Взагалі їхні стосунки далекі від ідеалу. 

З Олегом дівчина зустрічалась кожного дня за обідом. Вона вже не звертала уваги на те, що він безцеремонно підсідав до неї. Навіть почала вбачати в цьому якусь особливість. Олег телефонував їй кожного вечора і вони просто розмовляли. Запитай її про що, вона не зможе дати чіткої відповіді, настільки легко вони змінювали теми. Навіть прогулялися після роботи. Ксенії подобалися ці два дні. Вона відчувала, що подобається цьому чоловікові і це було досить приємно. 

У п'ятницю Олег запропонував їй побачення. Запросив її в ресторан. Ксенія одразу не погодилася, але й не відмовила. Їй потрібна була порада, все якось так швидко йшло, що вона розгубилася і не знала як правильно вчинити. Тому звернулася за порадою до Світлани. До Ліки телефонувати не стала, бо здогадувалася, як вона відреагує. А Света благословила її на приємний вечір, паралельно розповідаючи, який класний той ресторан, куди вони підуть. Це було вперше, коли Ксюша сама зателефонувала Олегу.  Вона хотіла очертити рамки. Цей вечір нічого такого не означає, просто зустріч знайомих, не більше. Олег сприйняв таку її позицію без негативу і вона почала роздумувати над вечірнім туалетом. Як же давно вона ходила по таких закладах? Тільки коли керівництво приїздило з перевірками, але то були офіційні зустрічі. 

Вечір в ресторані був по-своєму прекрасним. Олег не робив ніяких натяків, що це побачення закоханих. Легка бесіда, як завжди. Але їй чогось не вистачало. Когось, не чогось. Якби ненав’язливо вів себе Олег, якби їй не подобались їхні розмови, на місці Олега вона хотіла бачити Івана. З ним вона хотіла б відвідати це місце. А можливо, якесь інше. Не має значення. Душею вона все рівно тянулась до свого чоловіка. Що це означає, Ксенія поки не могла повноцінно осмислити. 

Після ресторану Олег запропонував прогулятися по набережній. Ксенія була проти. Вона знала чим для неї може обернутися така прогулянка. Це було особливістю її організму. Вона стійко переносила всі спалахи епідемій, а від звичайного протягу могла злягти з температурою вже наступного ж дня. А в цю пору року вітер особливо підступний. Застуда пройде так само швидко як і почнеться, та все ж вона б не хотіла хворіти. Особливо зараз, коли так багато необхідно обміркувати. Про це вона і повідомила Олегу, опустивши останнє. Але він почав наполягати, невпопад аргументуючи безпечність прогулянки. Звісно вона здалася під його завірюваннями про теплий вітер чи взагалі відсутність того. Здалася через його прохання, що нехай у них і дружні посиденьки, йому хотілося б доторкнутися до чогось романтичного сьогодні, а не виходячи за «рамки» це можно зробити тільки гуляючи по одному із романтичних місць в їхньому місті. Здалася під десятком «будь ласка». Олег умів красиво говорити. Умів говорити так, як ніхто з нею не говорив. Звісно ж, у Ксенії не було шансів.

Після прогулянки чоловік рвався провести її додому, але тут вона була непохитною. Чому? Ксенія не могла відповісти навіть собі. 

Наступного ранку дівчина, передбачувано, прокинулась з температурою. А вона ж знала, що так буде і все рівно піддалася вмовлянням Олега. Іван ніколи не наполягав на подібному, навіть коли ще погано знали один одного. Достатньо було одного пояснення і він давав можливість обирати їй. Правильніше сказати, планувати їхню зустріч. Бо з ідеями у Івана було так само туго, як і з почуттями.