Обіцяю бути твоєю - Адалін Черно

— За зустріч, — пропоную і простягаю до нього келих.

Надпиваю зі свого, хоча, якщо бути чесною, алкоголь був у моєму списку останнім у якості рятувальника. Вистачило минулого разу, коли я була згодна віддатися зовсім незнайомому чоловіку. Проте зараз я абсолютно твереза сиджу з тим же чоловіком на своїй кухні. Від цієї думки на обличчі знову проступає усмішка. Ну треба ж, поняття не мала, що так швидко зможу відчувати справжні людські емоції.

— Не розповіси, як мене знайшов?

— У мене свої канали.

— Це означає ні?

Він киває, а я не наполягаю. Зрештою, яка різниця, якщо він тут, ми п’ємо вино, і я більше не плачу?

Западає незручна пауза, під час якої дозволяю собі знову його роздивитися. Він гарний чоловік, з правильними рисами обличчя, пухкими чуттєвими губами, які цілували мій рот якийсь місяць тому. Ці спогади виникають мимоволі, тому я відчуваю, як горять щоки, але погляд не відводжу. Оглядаю його синю водолазку і джинси з порізами. Минулого разу він був одягнений у костюм, а вночі, коли я до нього прийшла, на ньому були лише труси. Від цього спогаду червонію ще сильніше.

— Навіщо ти тут? — запитую, відпиваючи з келиха ще.

Пам’ятається, він говорив, що в нього є дівчина. Тоді що він робить тут? Розважає ту, кого знає щонайбільше кілька годин? Це ж безглуздо. Я не настільки приваблива й цікава, щоб вірити в дива й казки. Одного разу повірила й мені довели, що це не так. Що навіть тоді, коли за плечима два роки шлюбу й безмежного щастя, завжди знайдеться краща: вища, симпатичніша, розбещеніша і плодовитіша. Є та, якою тебе можна замінити.

— Варіант, що ти мені цікава не розглядається?

— У тебе є дівчина, — нагадую в тому випадку, якщо він забув.

— У мене її ніколи не було, — зізнається він. — Тієї ночі я чекав не на свою дівчину. Просто хотів розважитися.

Я зіпсувала йому вечір, раптом усвідомлюю це занадто чітко. Він прийшов, щоб скрасити свою самотність у компанії вродливої дівчини, а прийшла засмучена я. Мені ніяково від усвідомлення, що я позбавила чоловіка задоволення, але ж він мене відшив. Сказав, щоб лягала спати.

У голові крутиться стільки думок, що за ними не помічаю, як випиваю весь келих вина.

Ніяковію від того, як він на мене дивиться, як торкається поглядом щік, губ, опускається до улоговинки між грудей і нижче.

— Ти дуже вродлива дівчина, Валеріє, — говорить він після тривалої паузи. — І я б хотів бути тим, з ким ти наважишся на нові стосунки.