Йдемо зі мною, Василино - Ольга Островська

– Так, – усміхаюся впевнено у відповідь. Нехай не все відразу, але згодна.

− З цього моменту ви маєте повне право на цю жінку, вашу величність, − завершує церемонію Шад, але я його вже майже не чую, потопаючи в палкій синяві коханих очей. – Вітаю зі здобуттям. І залишаю вас наодинці, щоб не заважати. До завтра, Аріде.

− До завтра, Шаде. З мене взаємна послуга, − не відводячи від мене погляду, киває мій... чоловік?

− Врахую, − хмикає той, уже йдучи.

І ми залишаємось одні. Майже одружені.